Пошли мене нах*й!

Частина 1. Цей ранок був зовсім не такий...

Чи знаєте ви який він добрий ранок? Можливо це той ранок, коли ти відкриваєш очі від того, що тепле сонячне проміння лоскоче твої вії, а переспіви вранішніх птахів чути все гучніше. Ранкове свіже повітря наповнює легені запахом роси на траві, а повернувши голову в бік ти все ясніше відчуваєш запах свіжоспеченого хліба, який вже стоїть на столі і спонукає тебе встати з ліжка, щоб помилуватися рум'яною шкоринкою.

Цей ранок був зовсім не такий... За вікном не було сонця, тільки темні сірі хмари, які стирали межу між ранком та вечором, а весь день робили нестерпно безкінечним. Тому очій очі довелось відкрити не від ніжного доторку сонця, а від гучних волань гурту Three Days Grace «I! Hate! eeeverythingaaaboutyou»...

Наче воскреслий Дракула, дівчина піднялась з ліжка, відкинувши вперед край ковдри. Давши мозку три секунди на усвідомлення того, що вони (мозок і його хазяйка) ще живі, а сьогодні ще й прийдеться йти на роботу. Дві не зовсім стрункі ніжки буквально випали із-під ковдри в домашні капці з мордочкою Пікачу, гупнувши ні в чому не винне створіння по голові. Дівчина не була великою фанаткою цього аніме, скоріше, це було щось миле й тепле зі спогадів з дитинства. Потім ніжка сорокового розміру влетіла в отвір на потилиці покемона.(Терпи Пікачу! Це доросле життя!)

Закутавшись в жовтий махровий халат з вушками на капюшоні, "воскресла" потягла ледве перебираючи ногами в ванну, де в дзеркалі її зустріла дівчина за 25. Її русяве волосся, з сіро-зеленим відблиском, було скуйовджене і ледве трималось в розваленій високо піднятій гульці. Під очима в неї були явні ознаки перетворення на панду, а солоний фаст-фуд на вечерю з двома банками пива перетворив блакитні очі на подобу не самих привабливих щілинок.

- Добрий ранок, блін! – сказала вона собі в дзеркало і почала "реставрацію" і "оздоблювальні" роботи на своєму, хоч і не юному, але все ще молодому і досить привабливому обличчі. Після двадцяти хвилин постукувань і поклацувань доглядовою і декоративною косметикою на неї дивилась вже не скуйовджена "воскресла", а приваблива русява, блакитноока дівчина з ягідними губами й довгими чорними віями.

- Згодиться. – підбадьорила вона сама себе. Її погляд впав на телефон, на якому вже було... було вже запізно, щоб ще хоч раз глянути на телефон. Дівчина вилетіла з ванної, швидко накинула блузку, схопила спідницю і колготи, за долі секунд вона зійшла на керамічний трон і не гаючи ні миті почала вдягатись не відриваючись від процесу.

В коридорі вона на дві секунди затрималась перед дзеркалом із грудей голосно вирвалось повітря разом із ранковою метушнею. –Хух! – ще раз впевнилась що «згодиться!»

Сьогодні був її перший робочий день після відпустки й запізнюватись не хотілось аж ніяк. Вона зі швидкістю Ртуті (привіт прихильникам Марвел) залетіла в ліфт на першому поверсі 30-ти поверхової офісної будівлі.

- Валєрка! – почула вона радісний викрик чоловіка, який підбігав до вже майже зачинених дверей ліфта. Коли дівчина підняла очі вона побачила те, що зробило її день ще більш тривожним. Це був Женька із третього курсу менеджменту.

- Твою мать! – голосно вилаялась дівчина, різко відтіснившись до задньої стінки ліфта, забилась головою в кут, від сорому підперши стіну і не підіймала очі ще дві-три зупинки. Металева кабіна підіймалась доверху, а настрій дівчини летів донизу з прямопропорційною швидкістю.

Вона не чула про Женьку вже років два і надіялась, чесно кажучи, що більше ніколи їх шляхи не пертнуться. Він був її ганебним минулим, яке зазвичай лишають десь далеко позаду, заткнутим в далекий кут залізного ящика і тримають в здоровецькому сейфі з трьома замками. І ви не подумайте, це не тому що він був якимось ботаном і зашмигою – ні, він був одним із найпопулярніших хлопців університету, і як виявилось на третьому курсі – ще тим повзучим гадом.