Продовольчий магазин № 514

Сльози Цінчуань 44

44

Холодність Лін Хуа Аня вкрай роздратувала Цзян Чен Яна, особливо коли він говорив про Ян Ю, Цзян Чен Ян не міг більше придушувати переповнюючі його серце емоції, розвернувся і підійшов до дверей, опустив ролетні двері, зробив три-два кроки, щоб обійти за прилавком каси і притиснувся до Лін Хуа Аня впритул.

Лін Хуа Ань, я маю тобі щось сказати!

Лін Хуа Ань підняв брови і звів очі на Цзян Чен Яна, чекаючи на його наступну реакцію.

Хоробрість, яку Цзян Чен Ян зумів зібрати в собі, була схожа на здутий м'яч, коли він зіткнувся з ясними очима Лін Хуа Ань, і йому миттєво перехопило подих.

Ось, це я... я хочу сказати... що хочу з'їсти локшину з тушкованою яловичиною.

Вперше почувши слова Цзян Чен Яна, Лін Хуа Ань засміявся і сказав: "Капітан Цзян, невже потрібно закривати мою крамницю, якщо ти хочеш з'їсти локшину з тушкованою яловичиною?".

Вибач, я зараз відчиню. Цзян Чен Ян розвернувся, щоб втекти, але Лін Хуа Ань схопив його за зап'ястя.

Лін Хуа Ань підвівся і підійшов до Цзян Чен Яна, його обличчя було складним: "Цзян Чен Ян, я дам тобі ще один шанс, що саме ти хочеш мені сказати. Запам'ятай, це останній шанс, в майбутньому, якщо ти захочеш щось сказати, я не хочу це більше чути.

Цзян Чен Ян був приголомшений, дивлячись на Лін Хуа Ань, який був поруч, його серце мимоволі шалено билося, раптом відчувши, як повітря навколо нього нагрілося. Він відвів погляд і заїкнувся: "Я хочу сказати, я хочу сказати, я хочу сказати, Хуа Ань, ти занадто близько до мене".

Обличчя Лін Хуа Аня було безвиразним, коли він сказав: "Це те, що ти хотів сказати?".

Чудово усвідомлюючи зміну настрою Лін Хуа Аня, Цзян Чен Ян поспішив пояснити: "Ні, ні, я хотів сказати зовсім не це.

Тоді що ти хочеш сказати? Я даю тобі лише 5 секунд на роздуми, 5, 4, 3.

Дивлячись на серйозний вираз обличчя Лін Хуа Ань, Цзян Чен Ян знав, що якщо він не скаже цього разу, то, можливо, більше ніколи в житті не матиме можливості сказати це. Він глибоко вдихнув і сказав дуже швидким голосом: "Ти мені подобаєшся".

Коментар від перекладача: Господи, нарешті!

На обличчі Лін Хуа Аня з'явилася посмішка, але він продовжував рахувати: 2, 1.