Продовольчий магазин № 514

Розділ 95.

Розділ 95.

Від перекладача: Це солодкий але й сумний розділ....

О 10 годині вечора 21 березня 3021 року Лін Хуа Ань напівлежав на дивані, слухаючи пісню, коли раптом почувся звук з боку дверей, а потім двері в кімнату відчинилися, і до неї увійшов Цзян Чен Ян.

Лін Хуа Ань зняв навушники та з посмішкою сказав: "Капітан Цзян, ти повернувся.

Повертатися додому вночі й мати можливість бачити світло у вікні та людину, яка чекає на тебе.

Особливо, якщо ця людина все ще твій коханий, це почуття справді щасливе, - сказав Цзян Чен Ян, радісний і безпорадний водночас:

Хуа Ань, твоє тіло все ще не в порядку, чому б тобі не лягти спати раніше?

Лін Хуа Ань сів, посміхнувся і помахав Цзян Чен Яну рукою. Цзян Чен Ян зняв куртку, повісив її біля дверей і, не вагаючись, підійшов до нього.

Лін Хуа Ань обійняв Цзян Чен Яна за талію і сказав:

Без капітана Цзян, який зігріває ковдру, занадто холодно, я не звик до цього.

Куточки рота Цзян Чен Яна знову і знову піднімалися.

То ти зі мною тільки для того, щоб я зігрівав твоє ліжко? Тоді ти можеш купити електричну ковдру.

Як це може бути однаково? Електричні ковдри не можна цілувати, не можна обіймати, і не можна робити певні речі. Як вони можуть бути кращими за капітана Цзян. Посмішка під очима Лін Хуа Аня стала щільнішою.

Обличчя Цзян Чен Яна розпалилося, і він сказав у поганому настрої: "Ти справді не маєш почуття пристойності.

З людиною, яку ти любиш, ти занадто серйозний.

Це називається не розуміти настрою. Як себе почуває капітан Цзян? Ми не бачилися цілий день, не хочеш мене?

Лін Хуа Ань попестив губи Цзян Чен Яна.

Я хочу. Після того, як вони так довго були разом, Цзян Чен Ян, звичайно, розумів натяки Лін Хуа Аня, але йому просто подобалося, що Лін Хуа Ань брав ініціативу у свої руки, тому він вдавав, що не розуміє.

Капітан Цзян, як ти можеш бути ще більш відсталим? Лін Хуа Ань караюче закусив губи і без зайвих слів домінантно поцілував його.

Раптово відчувши приплив прохолоди, Цзян Чен Ян ледве отямився і стиснув руку Лін Хуа Аня, промовивши з легким задиханням: "Хуа Ань, не треба, я ще не помився".