На даху

Розділ 7

Я вирішила його не торкати сьогодні, нехай вже спить, а я піду і проведу гарно свій вечір разом з Сойєром.

Чесно кажучі, я трішки була шокована, але також приємно здивована, просто уявіть собі: ви заходите до себе в кімнату, і там на вашому ліжку лежить той, кого ви ненавидите, але і десь всередині любите. В мені билося два бажання: хотілося вкрити ковдрою, і розірвати на шматки. Дивно, скажіть?

Вийшовши зі своєї кімнати, я почула аромат нереально смачної кави, яку обожнюю, особливо, коли її готує Сойєр. Комусь дуже повезе з майбутнім чоловіком.

Я сіла за стіл, але на кухні Сойєра вже не було, тому поки він десь ходив, я вирішила піти покурити, і написати Баффі, бо чула її ще зранку.

На вулиці було магічно: свіже повітря, ніч, прохолода, дим і тільки я. Щось змусило мене повернути голову до воріт, і схоже це був якийсь знак, бо там стояв чорний джип. Я злякалася не на жарт, бо там реально хтось сидів і чекав, навпроти моїх воріт.

Я вирішила трішки почекати і подивитися, що буде далі і присіла за столик, звідки було гарно видно цю автівку. На вулиці тихо, ні душі, лише я і цей клятий чорний джип. Я викурила вже дві цигарки і вирішила трішки пригледітися до водія. Незрозуміло нічого, але він був не один, на пасажирському сидінні є якийсь силует.

Не знаю чому, але я вирішила подзвонити Сойєру, аби перевірити одну здогадку в моїй голові. Силует взяв слухавку, і тоді я зрозуміла, що то був він. Дивно, що хлопець сидів з кимось вночі в джипі, але то міг бути його друг, про якого я й гадки не мала. А міг бути хтось інший, але я б хотіла, щоб то був просто друг...