(Не) звичайний омега для короля

4

Знайомство з учителем Лі пройшло швидко. Це була жінка за сорок, що виглядала на свій вік, м'яко кажучи, приголомшливо. Вона мала стрункі довгі ноги й таку ж талію, весь час тримала поставу і робила все витончено та граціозно. І вчитель Лі – одна з небагатьох жінок та дівчат, носить не сукні та спідниці (їх теж), а штани.

Після цього Сокджин повів Чиміна до саду.

– Чимін~і, – ніби нічого не сталося, почав омега, – ти хочеш спочатку зазирнути до стайні або оглянути все?

– Мабуть, піти до стайні.

– Тоді ходімо... – Кім явно хотів щось сказати, і молодший це бачив, але йому здавалося, що це "щось" розповідати не можна. Однак Джин вирішив не тягнути кота за хвіст і розповісти все на березі. – І тобі треба мене вислухати... а ще не говори про це ні з ким, добре?

– Так, вчителю Кім, – Чим підтиснув губи.

– Думаю насамперед треба сказати про Сунан, – вчитель подивився на всі боки, щоб переконатися, що поблизу нікого немає, – це одна з трьох наложниць Його Величності... Кожні 3 місяці він змінює одну з них, тобто вже протягом 6 років, – трохи помовчавши старший продовжив. – Він зійшов на трон у твоєму віці й одразу позначив своє місце... завжди виконує свої обіцянки, якими б вони не були, як одного разу ... Це було близько року тому. Одна з наложниць була надто балакуча та могла сказати зайве, і якось вона сказала про те, що «тільки вона може ощасливити Його Величність», що він нічого без неї не зможе. Король сказав, якщо та скаже ще щось подібне, він відріже їй язик. За деякий час вона знову дозволила собі вільність на одній з вечерь, коли він дозволив їй бути присутньою. За столом сиділо кілька придворних, і в їхній присутності та сказала: «Король не зможе без мене». Ніхто не звернув на це уваги, але ввечері Його Величність відвів її в підвал: він зав'язав їй очі та запевнив, що на неї «чекає те, що вона заслужила»... – Кім замовк, подивившись у небо.

– Вчителю? – Пак занервував.

– Все добре, Чимін~і... просто спогади, – потім знову продовжив. – Я був там з ними, Юнгі попросив мене бути присутнім, щоб я був поруч і «допоміг не прибити її», адже її витівки вже набридли. Ми дивилися на все збоку, а він керував усім. Коли дівчині розв'язали очі, то кат одразу ж прикував її руки до підлоги. Вона кричала, виривалася й просила Юнгі зупинитися... все було марно. Він просто дивився... з кам'яним обличчям, на ньому не здригнувся жоден м'яз. Кат схопив її за голову і... – важке зітхання вирвалося з грудей вчителя, – величезними щипцями відрізав язик... було багато крові, криків... мене досі пересмикує від спогадів.