(Не) звичайний омега для короля

20

З того дня, як Мін злякався за Чиміна, пройшов цілий місяць. Чонгук повернувся до своєї держави, не втрачаючи контакту з Те, вони писали один одному листи. Це найбільше, що вони могли, але Чон обіцяв приїхати, а омезі здавалася це дуже романтичним. До речі, Гук заборонив собі спати з іншими омегами, чого сам від себе не очікував, хоч Кім і не вішав на нього жодних зобов’язань, внутрішньо король розумів, що вже не може просто піти і переспати з кимось. Після зустрічі з цим хлопчиськом у його житті все перевернулося.

Що можна сказати і про другого правителя. Він з кінцями перетягнув Чиміна до своїх покоїв. Життя Міна набуло фарб з появою іншої людини, кожен віддався парі без залишку. Їхні ночі були наповнені любов’ю, пристрастю та ніжністю, поблажок Юнгі не давав, вів коханого по краю, не даючи зірватися, вимотував до останнього, змушуючи того кінчати щоразу. Старший так само любив доводити омегу до піку лише язиком, пестити ним мокру дірочку – одне задоволення. Чим відстовбуркував дупу, відкриваючи вид на колечко м’язів ще більше, тоді гарячий язик працював ще краще, змушуючи пальці ніг стискатися і розтискатися. А як Чимін стогне – взагалі окрема історія: це окремий фетиш Його Величності: юнак високо тягнув голосні, переодично вистогнював ім’я Міна, іноді в хід йшли «брудні» слівця, які Альфа запропонував ще спочатку. «Пан» з вуст цього хлопця звучало якось особливо і вульгарно, змушуючи член сильно смикнутися, а на «татко» – не залишалося жодних сил стримуватися, тільки схопитися за сріблясте волосся сильніше та вбиватися в податливе тіло до зірваного голосу.

Одним словом, все як у казці, але в будь-якій бочці меду є ложка дьогтю, і цим дьогтем був Чхве Мінхо. Він продовжував дивно поводитися, надто часто Чимін і він перетиналися в замку, Пак підозрював, що тут щось не чисто, але Юнгі своїми, як йому здавалося, тарганами в голові не напружував. Думав, що, можливо, він трохи перебільшує і параноїть, але поводився все ж таки обережно.

Якщо говорити про відносини Чима і Те, то вони стали буквально найкращими подружками. Щодня щонайменше годину проводили за розмовами, ділилися своїми переживаннями, Кім весь час сипав питаннями щодо близькості з альфою. Він ні в якому разі не збоченець, який увесь час думає про секс із Чоном, але в голові просто дуже багато запитань про це, адже якщо все з Чонгуком справді серйозно, то чогось інтимного явно не уникнути. До того ж, думки про родиму пляму не давали спокою, безсумнівно, Техьон вже потроху звикався з тим, що «це просто особливість» або навіть «прикраса» його тіла, все ж таки іноді він замислювався про це в поганому ключі. Але «подружка» довго переживати не давала, Чимін відразу ж почав журити Тете за дурні думки.

— Я думаю, ти можеш написати книгу, – задумливо промовив Пак, потягуючи червоне вино.

— Тобто? – не зрозумів кравець.

— Вона називатиметься «100 дурних причин, щоб ненавидіти себе», – продовжував омега, – як тобі?

— Ну, припини! – закотив очі Кім, – я не можу не переживати..

— Переживати тобі ніхто не забороняє, просто ти робиш це через нісенітницю, – хмикнув молодший.

Омеги сьогодні вирішили вибратися на терасу північного крила, щоб відпочити тут від метушні всередині замку, а тут завжди тихо, ніхто не ходить, крім служок тричі на тиждень.

Зараз всі насолоджуються останніми теплими днями, коли сонце зігріває хоч трохи, не так як влітку, але все-таки. На вулицю вже доводиться одягатися тепліше, осінній вітер не потерпить легких блуз і сорочок, а ще Мін, який без кінця кутає свого хлопчика в теплий одяг, а вночі вкриває їх зверху другою ковдрою, щоб той не дай Бог переохолодився. Чим же на це сміється, але слухається, а потім тягнеться губками до чужої щоки, щоб поцілувати, але король не такий простий, ледве повертає голову, перехоплює омежі губи своїми, притискає до себе, відмовляючись випускати, а юнак і не проти, тулиться ближче, притискаючись до широких, вічно обтягнутих чорною тканиною, грудей.

Навіть зараз, незважаючи на цілком сонячну погоду, альфа натяг на хлопця светр поверх сорочки, а тільки потім одягнув на нього теплу накидку з хутром, сказавши при цьому, що той отримає, якщо зніме. І знову та сама історія, сміх, спроба Пака поцілувати старшого в щоку, «промах» та обіймашки, це вже як традиція.

— Я тільки все ніяк до пуття зрозуміти не можу, – раптом змінює тему кравець, – що ти зробив з Юнгі?

— Ти про що?

— Як про що?! – Техьон аж із крісла підскочив, встигнувши пролити половину вина на підлогу, – ааащ.. тільки не кажи, що не розумієш! – знову сідає у крісло.

— Не розумію, – зізнається Чимін, чекаючи пояснень.

— Ти з грізного, здатного відірвати голови всім, хто стоїть на шляху, короля, зробив слухняного кота! Та він же з тебе пилинки здуває! Тільки ось .. – Кім зам’явся, почухав потилицю, - .. з рештою як було, так і залишилося .. але справи не змінює! Як тобі це вдалося?

— Та нічого я не робив, слово честі! – запевняє Пак друга, – я, звичайно, помічав, що з іншими він грубіший, але я не бачу в цьому нічого такого. – Юнак говорив так, ніби йому зовсім фіолетово на те, що відбувається, але насправді всередині все просто дзвеніло від відчуття того, що для Міна він –  особливий і не такий, як усі.


Адже омега справді нічого не робив, просто увірвався в серце правителя, добре зачинивши за собою двері, щоб ніхто більше не ввійшов. І сам пустив у своє короля, віддавши не тільки серце, а й душу, повністю прийнявши те, що належить Юнгі, але не як річ господареві, а як омега альфові.

— Небагато? Ай гаразд.. – Кім кинув спробу виманити у співрозмовника «таємницю чарівності», – до речі, що там із цим Чхве Мінхо? Щось новеньке?

— Ой так, – стрепенувся Чимін, – я зовсім забув тобі розповісти, – він сів зручніше, щоб почати свою розповідь. – Ти не уявляєш собі просто, що я сьогодні бачив. Сьогодні після занять, узяв книгу, хотів почитати в саду, йду до Зеленої альтанки (так вони називають те місце в кущі, що подалі, де був першим поцілунок Чиміна та Юнгі) і бачу, як Мінхо стоїть і заграє з одним із придворних омег, ні, ну ти уявляєш?!

— Та ти що! – здивувався кравець.

— Мені, звичайно, взагалі однаково з ким він там і що, але вистачає ж нахабства! – все ж таки Чим у глибині душі собі зізнався, що міністр якийсь каламутний.

— Все ж таки, тобі варто сказати про це Юнгі, – заявив Техьон.

— Не варто.. – весь запал після цих слів, як вітром здуло, – він переживатиме.

— Як знаєш, але я б на твоєму місці мовчати не став.

Після посиденьок на терасі, друзі попрямували прямо в їдальню, щоб, нарешті, вгамувати  животи, що співають.

— Ммм, – простягнув Техьон, потираючи руки та вдихаючи аромат гарячого, – сьогодні багато м’яса, – відразу підсовує до себе блюдо зі свинячими відбивними.

— А я хочу перепела – Чимін обережно кладе собі в тарілку одну з димлячих, запечених в яблуках перепелів, – і передай овочі, будь ласка, – просить Те, бо сам не дотягується до страви.

— А ти мені яловичину,  – вказує на тарілку з відвареним яловичиним делікатесом, від якого Пака трохи каламутить.

— Як ти його їси? – морщачись і подаючи страву юнакові, питає він.

— Так само, як і все – ротом, – жартує старший, подаючи овочі.

Після поживної вечері омеги прощаються, щоб піти у своїх справах, вірніше, Кім працювати, а Чим валятися на ліжку, чекаючи Міна. Сьогодні в планах не спати всю ніч, бо останні дні чотири альфа до нього не торкався, просто йшов ранком і приходив надвечір, падаючи на ліжко. Не те щоб, омега сердився, але сексу вже все ж таки хотілося, тим більше що і тічка не за горами, організм стає все більш вимогливим до пестощів. Взагалі, тічка повинна проходити раз на два місяці, але Хосок сказав, що цикл нормалізуватиметься ще близько року, і друга буде трохи раніше, тому її можна чекати через декілька днів.

Чимін з гарним настроєм йшов у напрямку до покоїв, але раптом назустріч йому виходить сам Чхве Мінхо. Ну ні, тільки не зараз, настав час спитати прямо, що потрібно цьому міністрові.

— Добрий день, Чімін~і, – як завжди, усміхаючись, привітався Мінхо.

— Здрастуйте, – сухо, вже давно не соромлячись, відповів Пак.

— У тебе поганий настрій?

— Може, ви вже поясните, навіщо ви це робите? – Чим відпоаідає запитанням на запитання, не бажаючи пояснювати цьому альфові.

— А що я такого зробив? – зобразивши щире здивування, поцікавився міністр.

— Облиште! – не витримав молодший, – ви ж переслідуєте мене!

— .. – Чхве не заперечив, лише усміхнувся на слова хлопця.

— Ви навіть не приховуєте! – обурився Чим, змахнувши руками.

— Ну не злись тільки, – почав заспокоювати його чоловік, – не переслідував, лише спостерігав..

— Це тепер так називається? – Пак злиться, розуміючи, що припущення виявились правдою.


— Просто ти цікавий, – пояснює він, – і я хотів познайомитися з омегою нашого короля, зрозуміти, може ти шпигун чи щось на кшталт цього. Чи не завдаси шкоди його величності.. – Чимін у все це взагалі не вірив, в очах цієї людини він бачив непідробний інтерес до своєї персони.

— Не прикривайте свої інтереси відданістю королю, – грубо сказав він, складаючи руки на грудях.

— Хм, – усміхнувся Мінхо, – тебе не проведеш.

— Припиніть цей цирк і дайте мені спокій, – зажадав омега.

— Хіба що з однією умовою... – альфа примружився.

— З якою? – Пак був обурений тим, що той, хто його переслідує, ставить ще якісь умови. Він взагалі може зараз просто піти та розповісти все Міну, але не робить цього, сам не знає чому. Можливо, намагається довести, що й без Юнги чогось вартий?

— Зустріч, – коротко вимовляє міністр, але потім додає, – у моєму кабінеті, завтра о другій годині дня. І більше я не стежитиму за тобою, йде?

— Так, – трохи подумавши, погоджується Чим. Адже все просто, це не його спальня, тільки кабінет, він просто прийде, поговорить і все, а йому дадуть спокій. Сам, без допомоги короля вирішить проблему.

— Тоді до завтра, Чимін~і, – чоловік з задоволеним обличчям обходить омегу і зникає за поворотом.

У животі мимоволі починає шкрябати переживання, як тут не хвилюватись. Пак у прискореному темпі дістається королівських покоїв, там він точно почуватиметься в безпеці. Але про все він повинен сказати Міну, щоб той не подумав нічого поганого, якщо раптом дізнається, але якщо і буде знати, то краще з вуст самого хлопця, ніж від когось іншого.

Після лазневих процедур, Чим голяка лягає на ліжко, прикриваючись ковдрою, щоб дочекатися приходу коханого. Адже сьогодні має бути прекрасна ніч, король зніме всі хвилювання і переживання.

Через хвилин п’ятнадцять двері відчиняються і Чим з надією дивиться на правителя, що входить до кімнати, але від виду перед ним, очі згасають.

— Пробач, – Юнгі зовсім виснажений, його сил вистачає лише на те, щоб роздягнутися і впасти в обійми свого хлопчика, який, навіть не дивлячись на ситуацію, радий його бачити і міцно обіймає, тому що скучив, – я обіцяв..

— Нічого, – заспокоює Чим, погладжуючи чужу спину, – ти втомлюєшся, тому можеш відбутися одним поцілунком.

— Кохання моє, – з останніх сил Мін піднімається і ніжно цілує, і в цей поцілунок говорить більше, ніж слова: у ньому вибачення, любов і все найкраще та найтепліше, що цей суворий альфа тільки може дати.

Після Юнгі засинає, але молодший не спить ще довго, в голові думки про завтрашній день, а Міну він так нічого і не сказав.