(Не) звичайний омега для короля

26

Ближче до вечора Хосок зайшов до королівської спальні, вірніше туди, де раніше вона була, адже безлад, який влаштував правитель, ніхто не чіпав.

Здавалося, положення їхнє не змінилося, хіба що Чимін мирно спав, іноді нервово здригаючись, а Юнгі притискав його до себе, як найбільшу коштовність цього світу. В іншому, для альфи Пак таким і був.

– Гей, як ви? – пошепки поцікавився лікар, зачиняючи за собою двері.

– Хо, що з ним? – ігноруючи запитання, запитав Мін.

– Розумієш.. – Чон присів на край ліжка, -.. він пережив великий стрес, і його мозок просто зараз працює відсотків на 40%, Чим розуміє, але слабко, а поряд з тобою його внутрішній омега просто заспокоюється, відчуває, що ти захистиш, у разі чого.

– Захисник, – посміхнувся король, прокручуючи в голові весь біль, завданий коханому.

– Зараз він ще більш беззахисний, ніж зазвичай. Організм всі сили витрачає на розвиток плоду, а якщо взяти до уваги сильне переохолодження і стрес від порки, то стан дуже плачевний, тому що сил на відновлення всього відразу просто не вистачає, тому організм і вирішив скоротити активність роботи головного мозку.

– Що з цим можна зробити?

– Повний спокій, хороше харчування, тепло, сон і найголовніше – багато кохання зможеш? – Юнгі кивнув, – і все ж змініть на якийсь час кімнату, поки в цій не зроблять ремонт.

– Поклич служниць, щоб зробили прибирання в сусідній кімнаті.

– Добре, але я ще повернуся, – після цих слів Хосок зник за дверима, але повернувся через хвилин 7 по тому. Поки слуги виконували наказ, альфи активно обговорювали подальше лікування Чима. – Зараз йому потрібно прийняти гарячу ванну, потім трохи поїсти, я сам схожу за їжею, Чиміну потрібне особливе харчування.

– Мм? – омега розплющив очі, почувши своє ім'я, – Юнгі.. – Останнім часом ім'я коханого стало позивним сигналом.

– Я тут, кохання моє, – Його Величність нахилився до юнака, на що той потягнувся у відповідь. Старший допоміг зайняти сидяче положення, поклав йому за спину подушку і підіткнув ковдру. Пак болісно застогнав, коли спина торкнулася м'якої поверхні.

– Потрібно оглянути рани, – суворо сказав лікар.

– Давай зробимо це пізніше? – запропонував король. – Уже в тій кімнаті... – тієї ж миті почувся стукіт у двері, а потім голос: