(Не) звичайний омега для короля

5

Після обіду Чимін знову витягнув вчителя в сад, хоча той яро чинив опір, бо йому від кількості з'їденого ходити було важко, що не сказати про юнака, тому, варто було Паку зробити страждальну мордочку і надути губи, серце старшого одразу ж розтануло, і він дозволив відвести себе надвір.

Цього разу метою була альтанка в центрі саду, яку омега побачив, коли розглядав троянди минулого разу. Альтанка була світла, та, як і більша частина замку, виконана з білого мармуру, великим плюсом було те, що вона засклена, але завдяки невеликим віконцям, що відкривається, була провітрюваною. Єдиний мінус полягав у тому, що Чим любив відокремлені місця, а тут було досить відкрито, але він вирішив, що така дрібниця не завадить приємно проводити тут час, тим паче, що звідси добре проглядаються чорні троянди, що так сильно полюбилися омезі.

– Хьоне, а розкажи, що-небудь... – попросив Чимін, сідаючи на мармурову лавку і відкушуючи немитий персик, який щойно зірвав з гілки.

– Що ти хочеш почути? – спитав Джин, зручно сідаючи навпроти учня.

– Казку хочу... – вимагав молодший.

– Не скажу, що я в цьому справний, але моя мама розповідала мені багато різних історій, яку ж тобі розповісти, – задумався Кім. – Якщо тобі так сподобалися чорні троянди, можливо, ти захочеш почути про них? – Пак кивнув і відкусив ще шматочок персика. – Тоді слухай:

"Росли в одному саду чудові квіти. Вони не знали потреби у догляді, бо всі були политі, вдобрені, бур'яни висмикнуті, рости – не хочу. Були в цьому саду і троянди, але тільки білі та червоні, інших там не було, і подобалися ці квіти більше, ніж інші. Поруч із трояндами росли тюльпани, які й вирішили занапастити прекрасні квіти. Тоді почали вони своє коріння у бік каменів, що лежать неподалік, тягнути, а тюльпанів багато, вони хоч і слабкі по одному, але всі разом змогли таки своїми стеблами дотягнутися до плюща, що каміння обплітав. Розповіли йому все, а плющ тільки й радий, зліз із одного з каменів і ну штовхати його до краю нижньої брили, щоб скинути на троянди.

Ось дочекалися вони ночі, і коли всі спали, штовхнув камінь плющ на найкрасивіші квіти, разом придушивши все. Вранці садівник, що прийшов, не зміг навіть відсунути камінь з місця, так глибоко той устромився в землю. Здавалося не вціліло жодної прекрасної квітки, але за каменем, що впав, залишилася одна, слабка-слабка біла троянда. Садівник не бачив її, тому і поливати перестав, і удобрювати, і полоти поруч із нею.