Ourland

18

Ми всі підбіжали до Мінхо, окрім Місу вона піднімалась як черепаха. Мінхо без запитань підняв її на руки і побіг, а ми за ним. Цей шлях був до підвалу. Ми пробігали хлопців, як побачили зжерливий погляд Джея, на Мінхо і Місу.

Анжела: Хтось ревнує. - сказала я пошепки дівчатам.

Але мені здалось, що це почув і Джей.

Мінхо: Дівчата ще трошки.

Через 4 хвилин, ми прибігли до підвалу, він був дуже теплий, і гарний.

Анжела: А скільки вам доводилось, тут пробувати?

Мінхо: Ні разу. Ми його сбудували в ситуації, якщо хтось буде в нашій базі, який не в силах нам допомогти.

Каріна: Ми ж в силах.

Мінхо: Ви жінки. А за цю справу беремся ми.

Юнмін: Ти сьогодні в ролі жінки?

Мінхо: ?

Юнмін: Я проте, що ти зараз з нами а не з іншими вапірами.

Мінхо: Ви мене заговорили, просто моя задача була вас відвести в більш безпечніше місце.

Анжела: Бережіть себе)

Мінхо: Як буде.

Кінець POV : SIRENS.

POV : Чонвон.

Ми вже були готові до битви з монстрами.

Чонвон: Все буде класно.

Нікі: Не думаю що тут є щось класне.

Чонвон: Хах. Джей чому ти такий злий? Все ж було добре, начебто.

Хісин: Це ще не злий, бачив ти б його коли Мінхо пробігав з Місу на руках.

Кай: Ххах.

Джей: Вам нема чим зайнятись?

Чонвон: Звісно є.

Джей: Ну так!

Сонхун: Цей хлопці, монстр близько. Скажіть Джейку стріляти вже в монстра.

Чонвон: Ок. Все кинув команду.

Як в цю мить прибіг Мінхо. Обличчя Джея стало ще суровішим.

Мінхо: Джей, щось трапилось?

На це Джей прогнорував його.

Мінхо: Дякую!

Хісин: Мінхо мені потрібна твоя допомога.

Мінхо: Ок, пішли.

*Чуть далі від Джея і інших*

Хісин: Джей розізлився через те що ти ніс в руках Місу.

Мінхо: Хах. Я просто допоміг, їй було зле.

Хісин: Вона зацікавила Джея.

Мінхо: Як наступна його іграшка? В нього вже було таких як вона 10. Я не хочу щоб вона була наступна.

Хісин: Я теж.

Мінхо: ... Ти окрім цього хотів ще щось сказати?

Хісин: Ні.

Мінхо: Окей. Пішли.

...

Чонвон: Так, перший монстр в наших ніг.

Кай: В нашому напрямку ще 6.

Чонвон: Окей.

Кінець POV Чонвон.

POV: SIRENS.

Нам було дуже моторошно, ми тільки й чули ці крики монстрів. А жодний з хлопців до нас і не прийшов. Місу легше не ставало.

Юнмін: Місу) Як ти?

Місу: Окей. - щось прожужала вона.

Анжела: В нас навіть таблеток ніяких немає.

Мірін: Просто, пуста велика світла кімната.

Каріна: Цих криків мнеше не стає.

Ми з дівчатами розмовляли, як кімнату різко не прокникло чорна темрява. Ми дуже злякались.

Мірін: Хлопці?

??: А хто ще.

Це був не знайомий голос. Якщо я не помиляюсь в кімнату зайшло 5 хлопців. Мене захватила тиха паніка.

Анжела: Наші хлопці живі!?!

??: Вони навіть не знають що ми тут.

Каріна: Але прохід сюди тільки через них.

??: Ти так гадаєш?

2??: Час йде.

??: Точнісінько. Забираймо їх.

Далі буде...