Поклик пітьми

Розділ 1

Комп'ютер завантажився, а за ним і файловий документ під назвою «Тиша».

***
Кіра

'01.02.2019'
Привіт, мене звати Міра. Це перший мій допис у цьому документі, сподіваюсь не останній.
Сьогодні п'ятниця. І у мене все добре, день пройшов напрочуд непогано, правда в школі знову отримала на горіхи. Не можу дочекатися завтра, адже мені 16. Сподіваюсь, круто відсвяткую день народження. День проведу разом з подругою та нашим другом. Звісно друзів небагато, але вони справжні: завжди допоможуть, підтримують, розвеселять. Я, Дана та Кирило спілкуємося протягом декількох років, і ми завжди немов та «золота трійця». Авжеш іноді відбуваються сварки, зазвичай через те що Дана свято вірить, що Кирило може подобатися тільки їй. Але так вийшло, що він хлопець симпатичний так ще й добрий, тож накинула оком на нього і я. Сваритися з подругою звісно не хочу, тож постійно віджартовуюсь, мовляв: «Ми товаришуємо вже 4 роки і коханням тут і не пахне», - хоча насправді глибоко у душі сподіваюсь, що мої почуття взаємні.
Тож так, це перша сторінка мого чудо щоденника, до завтра)

'02.02.2019'
Сьогодні був просто неймовірний день! На вулиці світило сонце, було відносно тепло і вся природа виглядала такою тихою, мирною, ніжною. А ще я дуже круто відсвяткувала, і сьогодні сталося дещо дивне та чарівне одночасно. По-перше, я отримала велику кількість подарунків, а Кіра, моя сестра, зробила мені дуже милу, хоч і кривувату, листівку. Яка вона мила, моя молодша сестричка (ну той що, що у нас різниця 2 роки), міні копія мене, така ж вперта, кумедна, допитлива і головне те, наскільки сильно я її люблю. По-друге, мої друзі влаштували просто дивовижний сюрприз: ми поїхали на концерт моєї улюблений групи, це було надто чудово, щоб бути реальністю. Та це все ж моя дійсність. Ну й по-третє, Кирило запросив мене на побачення. Це ж щось космічне, адже я і він, досить складно повірити. Мене б не здивувало, якби це була Дана, адже саме вона у нашій компанії крадійка сердець: за нею усі хлопці бігають. Я не думала що колись буде інакше, тому що це - Дана: дівчина з класичною вродою, блакитними очима, русявим та блискучим волоссям, стрункою фігурою та шармом, проти якого навіть дівчата встояти не завжди можуть. Тож сьогодні, коли Кирило запросив мене на побачення, я була не просто здивована, це був найсправжнісінький шок. Завтра ми йдемо у кіно, сподіваюсь усе пройде на відмінно. Тож дякую за увагу і до завтра.

'14.03.2019'
Це знову я, у мене все чудово. Я місяць у стосунках з Кирилом, і хоч Дана була трохи обурена новиною, що ми стали парою, проте вона швидко заспокоїлась. Зараз у моєму житті все чудово. У школі все ніби потихеньку налагоджується, сподіваюсь, так буде й надалі. Навіть не знаю що ще додати, адже життя чарівне: природа прокидається, сонце прогріває землю і моє життя стає схожим на життя середньостатистичного підлітка. А ще моя сестра  перемогла у танцювальному конкурсі, бачили б ви її вираз обличчя, коли її нагородили золотою медаллю, вона просто світилася від щастя, моє маленька сестричка... Як я її люблю. Тож бувай майбутня я, люблю, обіймаю і до завтра)

-
Я вже декілька разів перечитала усі дописи за 2019 рік, але так і не змогла знайти той момент: момент коли все пішло шкереберть. Читаючи певні дописи, а саме описи спільних прогулянок із сестрою, згадуючи як нам було добре, сльози самі лилися струмком, адже цих моментів не повернути...
-Боже, Міро, чому ж ти так змінилась? Що тоді трапилося? Що тебе зламало, люба? - з розпачем у голосі, мовила я.
З-за дверей почувся стурбований голос батька:
-Доню, з тобою все гаразд? Думаю, тобі варто перепочити. Ти занадто довго там сидиш, набери Яна і сходіть погуляти.
-Тато, я не можу! Мені потрібно знайти момент, коли все її життя почало йти коту під хвіст. Тож буду дуже вдячна, якщо ти принесеш мені чаю з бутербродами, - пояснила я. Не має у мене часу, а Яна наберу, коли матиму хоч якісь підозри.
Через 10 хвилин у двері постукали, тато приніс їжу, за що я щиро вдячна, адже не їла цілий день. Я хотіла подякувати, та він уже зачиняв двері, тож, здається, не доля.
Прочитавши ще декілька записів, мої очі та розум не втримали: мені довелося сходити у душ та лягти спати. Записи не втечуть, а сили мені будуть потрібні. З такими думками, я заснула.