Поклик пітьми

Розділ 2

Кіра

Я прокинулась від достатньо болісного падіння на підлогу. На годиннику 3:00, що ж чарівний час для підйому. Я впала з ліжка через дуже дивні та моторошні сни, таке зі мною вперше… Я бачила маму, вона намагалась щось сказати, але все затягнула темрява і я не змогла її почути. А ще була Міра, моя сестра стояла коло мене й мертвим поглядом дивилась на нашу матір, але коли вона розвернулась до мене у її очах промайнув вогник життя. Я не знаю що це було, але не хочу ще раз таке побачити…
Оскільки спати я навряд чи зможу, то хоча б витрачу час з користю: почитаю щоденник.

‘невідома дата’
Ні, тільки не це, цього не може бути. Досить, прошу досить! Коли це чорт забирай припиниться? Я не можу, досить, благаю! Тільки не вона, тільки не вона….
-
Такий малий текст, але настільки дивний… Що за мара? Що такого вона побачила? І взагалі, як вона це писала, тобто я не пам’ятаю щоб Міра розповідала мені про страшні сни. Ні, такого точно не було. Або… Ні , навіть не думай про це, ти не можеш думати про найгірше, ні в якому разі! Потрібно читати далі і все стане на свої місця. Я на це дуже сподіваюсь…

’10.01.2020’
Чорт забирай, все йде просто у прірву! Я втомилась, не розумію що відбувається, більше не розумію хто мені друг, а хто ворог… З кожним днем я все менше відчуваю життя, тобто усередині немов пустка. Що з цим робити я не знаю, але у мене все ще є Дана, Кирило ну і найдорожчий скарб мого серця, Кіра. Тож поки що бажання жити не покинуло, не можу ж я залишити їх без нагляду. До нових нотаток.

-
Ось воно! Перший натяк на  проблеми у її житті, але через кого або що? Вона ж нічого детально не розписувала, лінько ще те…
І знову він: біль, що готовий зжерти за секунду, Боже чому вона?
-Читай, люба, читай далііі…., - почувся дивний голос у мене над головою, але коли я підняла очі, щоб перевірити усе було пусто. Дивно… Можливо, глюки вже наздоганяють мене, я не знаю, але думка вірна: я повинна дочитати файл!

’02.02.2020’
Сьогодні мені 17, і це найжахливіший день народження, котрий я коли-небудь святкувала… Як я могла повірити у те що він мене щиро кохає? Чому я не змогла розгледіти їх сутність ще на початку нашої «дружби»?  Чому усе склалося саме так?
Можливо, читаючи це, складно зрозуміти що відбулося. Так ось, я влаштувала вечірку на честь свого дня народження, але все пішло не за планом (хоча все відбулося так як і мало бути, правда не за моїм планом). Що ж порада на майбутнє; «Не зустрічатися з козлами». Так, Кирило виявився ще тим гімнюком. Виявляється коли ми з ним спали (думаю, тут зрозуміло про що йде мова), то він знімав це все на камеру… Ну і за законами американських серіалів про підлітків, він зробив масову розсилку, коли ми святкували. Але на цьому моє розчарування у людях не припинилося, адже вгадайте кого я застукала у своїй кімнаті. Як я казала? За законами жанру? О так, моя найліпша подруга й мій хлопець (уточнення: колишній хлопець). Тож, думаю, казати як у мене справи не варто.

-
Дочитавши останній рядок запису, я сиділа ошелешена.
-Я нічого не розумію. Тобто Кирило зрадив Мірі на її дні народженні? Та це неможливо! Він тоді був на турнірі, тому точно не міг бути там. Це якась маячня. Що насправді бачила Міра? Чорт! Схоже, доведеться проводити справжнє розслідування. Ех, Ян мене засміє…
- Не лізь куди не кличуть, пошкодуєш, маленьке беззахисне дурне дівчисько, - почувся над моєю головою дивний шиплячий голос. Але піднявши голову, я знову зустріла лише стелю…
- Що ж, або я втрачаю здоровий глузд, або відбувається щось дивне та небезпечне. Хпх, я навіть не знаю, що краще! – мовила в голос я. Так, мені точно потрібно зустрітися з Яном, можливо, він чимось допоможе…
Подивившись на годинник, я усвідомила, що провела за комп’ютером близько 12 годин… Тепер точно варто лягти спати, а завтра пораджусь з Яном і поїду переговорю з Кирилом, адже якось це все дивно… Подумала я в останній момент перед поринанням у світ Морфея.