Цукерня?

3

*після роботи*

- Чонін, робочий час закінчився, я йду, скажи менеджеру, що ми йдемо, а потім давай підемо разом, тому що ми живемо в одному житловому комплексі, - сказав Синмін, як він красиво посміхнувся, - Добре. – я просто відповів, усміхаючись йому у відповідь. Через пару хвилин він повернувся, і ми обидва почали повертатися до будинку. Виявилося, що моя квартира та квартира Синміна розташовані лише на 5 квартир одна від одної. Ми обидва попрощалися і пішли до наших квартир.

- ООО, БОЖЕ МІЙ! - крикнув я, коли зайшов у свою квартиру.

- Ах, ти налякав мене, Чонін-а, - сказав Кай.

- Ой, вибачте.

- Чому ти такий схвильований? - запитав Субін.

- У мене був ЧУДОВИЙ ДЕНЬ.

- Ооо, розкажи мені про нього, - сказав Кай.

- Ну... його звуть Кім Синмін, він студент 3-го курсу університету і живе всього в 5 квартирах від нас.

- Почекай, це означає, що він у нашому житловому комплексі?!?!?!? - закричав Кай.

- Так, і він наймиліший хлопець, я так радію, що можу бачити його та розмовляти з ним щодня.

- Не показуй себе занадто явно, коли ти в нього закоханий, інакше ти його відлякаєш - сказав Субін, сміючись і Кай також розрегоатвся.

- Припини, я не буду очевидним, не хвилюйся.

- Добре добре, - відповіли вони обидва.

- Імам іди вчитися, а потім побачимось, - Субін просто кивнув у відповідь.

- До зустручі з батогом, - сказав Кай, намагаючись приховати сміх.

*від лиця Синміна*

*у квартирі Синміна*

- ХЛОПЦІ, ХЛОПЦІ, АГООВ!!!! - крикнув я, заходячи в свою квартиру.

- Що не так? - Фелікс вибіг з кухні, а Джісон підвів очі з дивана.

- НОВИЙ РОБІТНИК!!!!

- Що з ним? - запитав Хан.

- В-він... той хлопець в якого я закоханий, - крикнув я.

- ЧЕКАЙ, ЩОО!!!! - крикнув Фелікс.

- Тв-твій... краш - це новий працівник, о-боже-мій, - сказав Джісон.

- Розкажи мені все про нього прямо зараз, попросив Фелікс.

- Добре, добре, - я сів на диван біля хлопців.

- Тож, його звуть Ян Чонін, він студент 2-го курсу університету і живе всього за п'ять квартир у цьому будинку зі своїми друзями.

- У ЦЬОМУ БУДИНКУ?!?!?!?!?! - закричав Джісон.

- Так.

- Тобі мабуть, так сподобався цей день, - дражнив Фелікс.

- Йо, чорт забирай, так, мені довелося слухати його приємний голос цілий день, аааааа, я так запав на нього.

- Оууу, - проворкотіли вони обоє.

- Знаєш, ти думав про те, що тобі доведеться його вчити праивльно робити цукерки? - запитав Джісон.

- Так.

- Що, якщо ти тримаєш його за руку в процесі? - сказав Джісон.

- А як би це було?

- Ну, ти маєш навчити його з самого початку, тож тобі, можливо, доведеться тримати його за руку, щоб навчити його щось робити, - дражнив його Джісон.

- Я... не думав про це, о боже мій ти справді розумний.

- Я знаю, я знаю.

- Досить говорити, давайте повечеряємо, а потім розпитаємо більше деталей, - сказав Фелікс.

- Добре. - сказали ми разом.

Після обіду ми трохи поговорили про Чоніна, а потім пішли спати. Я не міг дочекатися завтра. Раніше я боявся вчити когось виготовляти цукерки, але тепер знаю, що це буде дуе весело.