Цукерня?

6

*від лиця Чоніна*

Я не міг зупинити сльози, що падали на моє обличчя, через декілька хвилин, коли я почув дзвінок, я подумав що це може бути клієнт, тому я заспокоївся та вийшов з вбиральні. Я побачив Синміна, який стояв там. Я зітхнув, зайшов за прилавок та сів у крісло.

- Все добре? - запитав Синмін.

- О, ну так, а що таке?

- Твої очі червоні, - сказав він стурбованим тоном.

- Ой, у мене алергія на очі, не хвилюйся, - сказав я, легко посміхаючись йому.

Пройшов тиждень. Останнім часом я не так багато спілкувався з Синміном і не бачив Хьонджіна з того дня, але він прийшов. Прийшов знову, і це було схоже на дежавю, але різниця в тому, що коли він поцілував Синміна, він швидко втік, і я не міг контролювати себе. Коли Синмін увійшов д магазину, я сидів на підлозі й плакав. Він швидко кинувся до мене.

- Чонін, що таке? Все добе? Чому ти плачеш? - запитав він стурбовано.

- Тобі немає про що хвилюватися, - сказав я, шморгаючи носом. Це вийшло зліше, ніж  я хотів, але мені було все одно,  він розбив мені серце. Це була не його провина, він не знає про мої почуття, але я відчуваю, що йому подобаюсь. Я почав думати, що я йому подобаюсь, але кому я можу подобатися.

- О, гм, я думаю, тобі варто піти додому, можливо, тобі стане краще, - сказав він більш сумним тоном. Я нічого не сказав, просто встав і вийшов з магазину. Коли я увійшов до своєї квартири, я все ще плака, що Субін, здається помітив. Він і Кай підбігли до мене.

- Чонін, чому ти плачеш, ти в порядку? Що сталося? - старбовано запитав Субін.

- Він...він з...з кимось іншим, - сказав я все ще плачучи, підійшов до дивану та сів.

- ЩООО?! - вскрикнув Кай.

- С-Синмін, він зі своїм найкращим другом, я бачив, як вони цілувалися, я думав, що йому подобаюсь, принаймі він так поводився. Я думав, що у мене є шанс, але чому я можу комусь подоюатись, я марний, потворний, дурень, все, те чого ніхто не хоче, - сказав я, заплакавши сильніше. Перш ніж хлопці встигли щось відповісти, я пішов до своєї кімнати. Я замкнув двері й ліг на ліжко, я чув, як вони стукають, але поки що хотів побути сам. Я одразу заснув. Я прокинувся через декілька годин. Я був голодний, тоже вийшов і побачив на кухонному столі записку: "Привіт, Інні, ми сподіваємось, що тобі краще, ми пішли поїсти, повернемось трохи пізніше."

- Аааа, доведеться почекати, - сказав я, підходячи до дивана і сідаючи. Я дістав телефон і побачив кілька повідомлень. Я збирався їх проігнорувати, але потім вирішив їх відкрити.

Мінні <3

Привіт Чонін.

Ти почуваєшся краще?

Якшо тобі потрібно з кимось поговорити, я завжди поруч <3

Так, я в порядку, не хвилюйся.

Дякую