Цукерня?

5

*від лиця Чоніна*

Минуло кілька тижнів, як Хприхав Хьонджін. З тих пір, як він прийшов, ми з Синміном майже не гуляємо поза роботою. Щоразу, коли я бачу, як Синмін і Хьонджін тусуються, я відчуваю що трохи ревную, хоча я знаю, що Хьонджін тут на деякий час, а після цього він поїде, тому Синмін проводить з ним якомога більше часу. Здається, вони обидва досить близькі, і Синмін каже, що Хьонджін дуже милий, але він, здається дуже пильно дивиться на мене, і він не дуже добрий до мене.

Сподіваюсь він скоро поїде.

Сьогодні був не дуже насичений день. Клієнтів було небагато, і ми не мали багато замовлень, тому цілий день ми з Синміном просто розважалися. Ми обидва розмовляли,  коли задзвенів дзвінок на дверях, ми обоє поглянули на двері й побачили дуже усміхненого Хьонджіна, який зайшов.

 - Синмін, мені потрібно поговорити з тобою на одинці, - нахабно сказав він.

- Так зненацька? - запитав Синмін, виходячи за Хьонджіном. У мене не було хороших передчутів, тому я продовжував дивитися на них. І наступне, що я побачив, це був дуже щасливий Синмін. У нього була найбільша усмішка, і він стрибав від хвилювання. Я почав думати, як він може змусити його так посміхатися і чому я не можу цього зробити. Останнім часом я підозрював, що вони можуть зустрічатися, але Синмін сказав би мені, чи не так? Я думаю, що я повинен зізнатися йому як найшвидше. Коли я думав. Я знову виглянув на вулицю, видовище, яке я побачив, розбило мож серце на мільйон частин, я відчува, як на очі навертаються сльози, і я швидко побіг до вбиральні.

*від лиця Синміна*

- Так зненацька? - я був трохи збентежений, але вирішив піти за Хьонджіном.

- Як справи? - сказав я, коли ми виходили з кондитерської.

- Я маю тобі дещо сказати.

- Продовжуй.

- Я...я вирішив повернутися до Кореї.

- ЩОО?!?!?!? - закричав я, від хвилювання, Хьон нарешті повернувся, він мій найкращий друг, і ми знову зможемо проводити кожен ден разом, я був дуже щасливий.

- Кхм... я маю ще дещо сказати.

- Звичайно, я слухаю.

- Я повертаюсь заради тебе, я хочу сказати, що я хочу провести з тобою все своє життя, і я люблю тебе не як друга, а так, як хлопець любить свою дівчину. Я люблю теюе так сильно, що я не знаю, як передати тобі свою любов, тому збираюсь це зробити, - я все ще не розумів, що він сказав, коли відчув, як його губи торкнулися моїх, я був дуже здивований, я намагався його відшьовхнути його, але він був сильнішим за мене. Я не відповів на поцілунок. Коли він нарешті відпустив мене, я не міг контролювати себе, тож закричав на нього.

- Хьонджін, що, в біса, ти робиш, ти з'їхав з розуму, що дає тобі право це робити.

- Я...я не подобаюсь тобі?

- НІ!! ти знаєш, що мені подобається Чонін, тоді навіщо тобі це робити?

- Що є в ньому такого, що немає в мене?

- Що?

- Чому він, а не я? Я той хто був з тобою в усі труднощі, я знаю теюе довше, чому не я? - сказав він гучним голосом.

- Я не можу контролювати свої почуття, ти чудовий хлопець, але ти не для мене.

- Я змушу тебе пошкодувати про свій вибір, - сердито сказав він і пішов. Я зітхнув і повернувся до магазину. Чоніна там не було, тому я припістив, що він пішов до вбиральні. Я дуже сподіваюся, що він не бачив, що зробив Хьонджін.