Подих північного вітру (В ПРОЦЕСІ)

Глава 9

День турніру - урочистий день випуску старших курсів в повноцінне військове життя. На багатьох чекає фронт, а на когось служба в королівському замку, або приміська варта. В будь-якому випадку це буде служба королівству. Але амбіції декотрих перевищують честь. Хто б не хотів потрапити до королівських кімнат? Щоранку їсти страви найкращих кухарів, прогулюватися прекрасними королівськими садибами? Кожен хотів би собі таке життя, але мало кому пощастить хоча б увічі побачити королівські кімнати, або головну залу. В день турніру буде визначатися і доля ельфа: куди він потрапить, яким родом заняття буде займатися. Найкращий може з легкістю зайняти місце охоронця члена королівської сім'ї, абощо.

Стадіон для турніру був велетенським. Він розрахований на стримування різного виду магії та сили, щоб тримати це тільки за своїми межами. Учасників було сила силенна, а глядачів ще більше: на єство приїхали подивитися навіть еліта, та старі воїни. Стадіон займало мільйони елфів і неменше людей. Всі з нетерпінням чекали початку. На відміну від вчорашнього дня, сьогодні було сонячно, ба навіть спекотно. Де-не-де ще були невеличкі калабані, які нагадували про вчорашню зливу, на траві ще була роса, яка швидко випаровувалася на жаркому сонечку. Скрізь було чутно спів пташок, гул бджіл та вигуки роззяв.
В великій роздягальні теж стояв гул: кожен готувався до турніру і, звісно ж, нервував. Але деякі самовпевнені ельфи, яких звуть Каяном, самовпевнено сиділи на одній із лав перевдягальні і роздивлялися фігуру в кінці кімнати. Фігурка була нічогенька: за два роки тренувань трохи підкачаний хлопець знервовано одягав знарядження та перекидувався фразами з рудим ельфом. Той рудий дуркував і веселився, пихав Віля в бік, жартував не дуже доречними жартами та пив собі ель розбавлений з клиновим сиропом. Сем бісив. Бісив до мурашок. Хотілося його загнобити, прогнати з перевдягальні і дискваліфікувати з турніру. Він був повною протилежністю хмурого і вічно роздратованого Каяна. Але цю лють на ідіотів цього світу, темноволосий ельф планував направити не на рудого, а на змагання. Не важливо, яка причина роздратування. Головне користь, яку йому вдавалося видобувати зі своєї злості.

Віль зав'язував волосся. Сьогодні той день, коли не повинна заважати жодна деталь. Таким зосередженим він ще, мабуть, себе не відчував. Від довгого очікуванні хлопець вже весь спітнів, але деяку напругу скидав його сусід. Здавалося, його зовсім не турбувало нічого на світі: ні те, що турнір вплине на подальше його навчання, ні те, що цілий навчальний рік він нічого не робив.
Аж тут зайшов один з кураторів:
- Всім шикуйсь біля головних дверей на розподіл пар на турнірі через 5 хвилин.
І вийшов. Учні загомтніли в передчутті і потихеньку почали проштовхуватися крізь вихід. Серце затріпотіло від очікування. Закінчивши переодягатися він побрів за натовпом. Аж тут хтось ззаду його покликав. Голос був зовсім незнайомим, але Віль все ж різко розвернувся, після чого ткнувся лицем в чиїсь широкі груди. Ельф пахнув чорницею. Схоже, щокою Віль відчував чужий сосок, але піднявши голову, різко відсахнувся. На нього з незрозумілим обличчям дивився Каян. Опустивши очі довелося вибачитися.
Віль проштовхнувся крізь натовп і побачив незнайомого хлопця, що махав йому, щоб той підійшов.
Хлопець змовницьки подивився на Віля:
- Не бажаєш випити перед турніром? Ця настоянка збільшить твою силу вдвічі. - майже прошепотів хлопець
- Що за бридоту ти мені пропонуєш? Та ні за що!
Розвернувся на п'ятках і попрямував до виходу. Через затримку Віль майже запізнився, прийшовши останнім. З великого балкону над полем пророкотав грізний голос ректора.
- Шановні гості та учні академії, в цей день, мені - діючому ректорові КОРОЛІВСТКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АКАДЕМІЇЇ ТАРТАНУ, випала честь продовжити стару традицію. Рівно через хвилину ми обиратимемо пари учасників турніру!- стадіон загув оплесками.
- Для визначення першої пари першого раунду прошу майстра Дейана підійти то магічної кулі. - тільки зараз Віль побачив на невеличкому помості велику кулю завбільшки  в голову, в якій, наче молнії били струмом і розсікалися по всій поверхні.
Прозвучала перша пара. Потім друга, третя, четверта, одне за одним. Вілю випала честь битися з незнайомим йому хлопцем десятим в черзі. Невдовзі прозвучала остання пара. Це був Каян і ще якийся старшокурсник.
З партнером по бою Вілю справді пощастило: він теж був тільки на другому курсі, але не з його групи.
Почався перший бій. Глядачі захоплено охали та підтримуюче свистіли. Бійці були приблизно однакового рівня підготовки та сили. Можливо, куля спеціально так обрала, і Вілю теж дістався напарник його рівня.