Його робочий день підбігав до завершення. 12 годин від зупинки до зупинки і так по-колу. Андрій любив дорогу, любив швидкість, яку ділив з ритмічною музикою, що лунала з динаміків. Проте робот була для нього страшним випробуванням. Замість звичної швидкості, він, як любив казати, "повзав зі швидкістю черепахи" між зупинками, забираючи не завжди вдячних пасажирів.
Але юнак ніколи не скаржився. Андрій завжди умів бачити хороше у прикрому.
Ось і зараз він подумки був на шосе, з гучною музикою і коробкою передач у своєму розпорядженні. Водій мав право на такі фантазії вже зараз, адже робив останнє коло по маршруту на цей день.
- Останнє коло...- смакував він подумки.
Знову зупинка, ще пасажири. Якісь вони всі сьогодні нервові потраплялися. Спека змушувала їх бурчати, забувати платити за проїзд та не поспішати заходити в салон.
Андрій ще на диво був спокійний і усміхнений. Музика в салоні, яку він старанно обирав, наче діджей, не давала сумувати. Та і вечір обіцяв бути пречудовим. Авто, музика, швидкість... Так він забував про всі негаразди.
Остання зупинка... Останні на сьогодні пасажири... Двері зачиняються і маневровий водій поволі їде далі.
Дорогою Андрій помічає знайомий силует. І хоча тут не було зупинки, юнак рішуче натиснув на гальма.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Несподіване почуття
RomanceЧи можна покорити людину, виявляючи наполегливість? Чи вийде у Андрія пробудити взаємні почуття у дівчини яка так йому подобається?
