Несподіване почуття

Андрій

Попри нашу розмову, Оксана не здавалася — постійно дзвонила, надокучала у соціальних мережах та приходила на роботу. Вона навіть декілька разів каталася в маршрутці по колу від зупинки до зупинки. Робила все можливе, аби привернути мою увагу. Я ж обмежувався стриманим кивком чи вітанням. По очах дівчини бачив наскільки вона бісилася. Оксана звикла отримувати все, що хотіла. Але не цього разу.

Не міг відпустити ситуацію з Улею. Тож знову і знову намагався знайти спосіб довідатися більше про дівчину. Спілкувався з її мамою, однак без результату. Мені вдалося довідатися лиш те, що Уля впорядку. Певно, ще трохи та Олена Павлівна зовсім перестане відкривати мені двері. Звісно, міг би подзвонити, однак Уля просила про час. Я поважав її почуття, однак, що мені робити з моїми.

Згадав слова батька про те, що він довідався про Уляну по своїм каналам. В душі зажевріла примарна надія, що він може допомогти її знайти. Все ж він мій батько і та остання наша розмова не давала мені спокою. Коли думаю про неї, здається, що він був щирим. Що якщо це єдиний спосіб довідатися про дівчину?

Не хотів йти додому до батьків. Вирішив, що ми можемо порозмовляти й в офісі. Сподіваючись, що батько буде там під час обіду, пішов до бізнес-центру.

На відміну від вулиці в холі було тепло і затишно. Зайшов в ліфт та піднявся на потрібний поверх. Раніше я бував тут досить часто, з пам'яті виринали приємні та не дуже спогади. Йдучи по коридору до кабінету батька почув до болю знайомий голос.

- Аркадію Петровичу, ну ви маєте мені допомогти! - Оксана виконувала свою звичайну роль.

- Оксано, почнемо з того, що я тобі нічого не винен.

- Але ж я вам допомогла. Розказала де шукати ту Уляну. - а це вже стає зовсім цікаво. Ось про які «канали» говорив батько. Що ж це справжнє ФБР місцевого розливу. - Вона не варта вашого сина. Якась офіціантка без роду та племені. Вона тільки й думає про гроші, хоче влаштуватися по-краще в цьому житті. А на вашого сина їй чхати з високої вежі. Якщо це не так, то де ж вона зараз?

- Оксано, зупинися, не хочу більше цього чути. Наскільки я встиг помітити, вона порядна, приємна та і мій син за неї горою стоїть. Зникла вона з нашої вини. І кому, як не тобі це чудово відомо. Ти втілила феєричний план та ще і мене зробила співучасником. Я ж справді подумав, що Уляна — це загроза для мого сина, однак це не так. Справжня загроза — то ти. Ти марно до мене прийшла. Твій батько, звісно, мій друг і раніше я був би радий поріднитися. Проте тут ти перегнула палку. І показала своє справжнє обличчя. Ти не змусиш Андрія до стосунків з тобою. Знаєш як кажуть «насильно щасливим не будеш». Андрій кохає Уляну, тож змирися.