Несподіване почуття

Андрій

 Андрій

Дні перетворилися на сірі будні. Кожен наступний був схожий на попередній. Старався більше працювати, аби не думати про нас з Улею. Дівчина і далі не виходила на зв'язок, а де шукати її я поки не знав. Робив спробу порозмовляти з Оленою Павлівною, однак нічого нового не дізнався. Жінка ставилася до мене дуже добре, наче мама. Її слова були м'якими, а погляд лагідним та співчутливим.

- Будь ласка, передайте Улі, що я заходив.

- Так, звісно, Андрію, передам. Сину, з нею все добре, лише потрібен час, аби розібратися в собі.

- Я намагаюся її зрозуміти. Однак, скільки чекати... Це складно... - ці мої слова не отримали відповіді. Та і вони швидше були думками у голос. Після розмови з моїм батьком у дівчини вряд чи лишилися приємні спогади. А після новини, що я Рудченко, навіть не уявляю, що вона подумала. Після останніх стосунків твердо вирішив не відкривати свого походження. Зараз я вже сумнівався, що вчинив правильно. - До побачення, Олено Павлівно.

- До зустрічі, Андрію. Я обов'язково передам Улі, що ти приходив.

Сьогодні мав справи в університеті. Потрібно було закрити деякі питання з документами. Це був мій останній рік у виші. Спускаючись зі сходів, помітив знайому постать. Яскраве вбрання, високий темний хвіст. Оксана завжди переймалася своїм зовнішнім виглядом. Дівчина підвела очі та помітивши мене, помахала.

- До зустрічі дівчата. У мене тут одна справа з'явилася, невідкладна. - донеслось до мене її прощання з подругами. Дівчина попрямувала в мою сторону. Попри сильну ожеледицю, вона була на підборах. - Привіт, Андрію.

- Привіт.

- Тебе теж щодо документації викликали?

- Так, останній курс. Ти досі тут вчишся?

- Ну так, брала академку, тепер переводжуся на заочний. Хочу все ж таки отримати диплом. - дівчина зробила невелику паузу, а потім продовжила. - Андрію, нам потрібно поговорити.

- Добре, тільки давай не тут. Бачу, що ти змерзла, а за рогом є чудова кав'ярня.

- Ти завжди був турботливим.

Удав, що не почув останньої фрази. Ми мовчки пішли до кав'ярні. Після знайомства з меню, Оксана замовила собі матчу на рослинному молоці, я ж взяв звичайний чорний чай з лимоном. Зробивши замовлення, сіли за столик біля вікна. Після морозу тут було дуже затишно. Грала негучна музика. Атмосфера сприяла розмові.