Несподіване почуття

Уляна

 Уляна

На зміну до кав'ярні я прийшла у гарному настрої. Минулий вечір був дуже приємним та надихаючим. Минуло вже близько тижня від тієї важкої розмови. Оксана більше не з'являлася, тож я почувалася спокійно і щасливо.

- Привіт. - на зміні сьогодні був Олег. - Тебе чекають за тим столиком.

Я повернулася і побачила, що біля вікна сидить незнайомий мені чоловік. По віку він міг би бути моїм батьком. Серйозний, з сивими скронями, він мав дуже поважний вигляд. Цього чоловіка я бачила вперше. Проте щось знайоме було в його обличчі та вигляді. Ось тільки не могла зрозуміти що саме.

- Він прийшов одразу після відкриття і запитав про тебе.

- Дивно, бачу його перший раз. Зараз переодягнуся та підійду до нього.

Наближаючись до чоловіка за столиком, я відчула певний неспокій, ніби в передчутті чогось поганого. Намагаючись відігнати від себе ці думки, привіталася з поважним паном.

- Добрий день, мені сказали, що ви хотіли мене бачити.

- Так, ви ж Уляна, вірно?

- Так, це я. Ми з вами знайомі?

- Не думаю, хіба що Андрій розповідав вам про свою сім'ю. Я Аркадій Петрович, батько цього юнака.

- Приємно познайомитись. - тут я зрозуміла чому чоловік був мені знайомим. Андрій дуже подібний на нього. - Чим можу допомогти? Може кави чи чаю?

- Ні, дякую. Маю до вас розмову. Зможете приділити мені пару хвилин.

- Лишень поки немає відвідувачів. Вибачте, у нас з цим дуже строго.

- Думаю, що я впораюсь. Послухай, я хочу, щоб ви з моїм сином більше не бачились. Не думаю, що ти підхожа для нього партія. - сказав Аркадій Петрович буденним голосом, ніби й не вирішував долі свого сина.

- Прошу? - слова давалися мені важко.

- Так буде краще для вас двох. Андрій — мій старший син. З часом він має взяти на себе керування нашою компанією. А через тебе він відмовляється повертатися додому. Думаю, ти чудово знала хто він ще до того, як ви почали зустрічатися. Адже наше прізвище не останнє у цьому місті. Всі знають хто такі Руденки. - я навіть не знала що сказати. - Андрію необхідна інша партія — освічена дівчина, яка стане йому підтримкою. А не якась офіціантка з периферії.