Дякую що ти є, мій милий ♡

Я НЕ ДАМ ЦЬОМУ СТАТИСЯ!!

- НІ!! не треба..будь ласка - Мінхо
- ну дивись, я тебе рятувати якщо що не буду - Хан
- пхаха не доведеться - Мінхо
- подивимося - Хан
І хлопці обоє засміялися від цього

- Мінхо ти тільки в воду заліз а ми вже накупалися. - Чанбін
- І шо? - Мінхо
- ...ладно якщо хочеш купайся сам - Чанбін
- да без проблем, іди там тебе їжа чекає - Мінхо
- ТОЧНО ЇЖААА!! МОЯ МИЛА Я ЙДУ ДО ТЕБЕ!!! - Чанбін
- АХАХАХА ЧАНБІН БЕЗ НАС НЕ ЇШ ТІЛЬКИ - Фелікс, Хьонджин
Троє хлопців побігли на сушу
- Ти точно сам будеш купатися? може я з тобой залишуся? - Хан
- ой я не маленький хлопчик, нічого зі мною не станеться - Мінхо
- ну.. дивись якщо що гукай -Хан
- ага, обов'язково - Мінхо
Хан пішов до інших хлопців які вже були на місці
- бл..може все таки треба було сказати щоб він залишився? Одному і трохи страшно тому що плавати не вмію і одиноко..ладно щас трохи тут посиджу і піду до них - говорив сам собі Мінхо
Через 10хв.
Мінхо пішов до хлопців але були вони га суші не довго через 20хв. знову побігли купатися, ладно якби просто побігли купатися але Чанбін схватив Мінхо за руку і повів того до озера
- ЩО? ЩО ВІН РОБИТЬ? Я Ж НЕ ВМІЮ ПЛАВАТИ!! -думав Мінхо
Ладно якби тей просто пхнув Мінхо у воду там ж мілина, але там був маленький місточок з якого люди могли пригати зразу на глибину..і Чанбін вів Мінхо до того маленького мосту. Мінхо не міг вибратися так як Чанбін хоть і молодший але сильніший, тому що займався в тренувальному залі. Чанбін з Мінхо були вже на мосту.
- ЧОМУ Я НЕ ПОСЛУХАВ ХЬОНДЖИНА З ХАНОМ? ВОНИ БУЛИ ПРАВІ - зі страхом думав Мінхо
- ЧАНБІН СТІЙ НЕ ТРЕБА!!! - кричали Хан з Хьонджином. Але було пізно Чанбін вже пхнув Мінхо...
- НІІІ!!! ВІН НЕ ВМІЄ ПЛАВАТИ!!! - в один голос кричали Хан з Хьонджином
- ЩО? ЧОМУ ВИ РАНІШЕ НЕ СКАЗАЛИ?!? - зі страхом крикнув Чанбін
Хлопці не встиглуни зреагувати як Хан вже побіг до води
- ХАН КУДИ ТИ?!?? -Хьонджин
Але Хан вже не відповів, він вже був у воді

- невже це кінець? Я не зможу зробити те про що мріяв? Вже втрачаючи свідомість думав Мінхо...
Вода була не дуже мутною але все одно дно вже видно не було
Мінхо вже втратив свідомість і почав трохи бистріше йти на дно..але Хан..Хан швидко плаває.
- де ж він? Чому я його не бачу? Ще й невдобно з відкритими очима плавати... -Думав Хан в пошуках Мінхо під водою
- ОСЬ!! ОСЬ ВІН!! МІНХО!! - Радісно сам собі в думках прокричав Хан
Хан підплив до Мінхо який вже ледве..помер? Ні..не міг..Хан не дасть цього статися...

______________________________________

Вибачте що ця частина така коротка, постараюсь написати наступну довшою 💕 і дякую хто читає мій фф 💕💕💕