Дякую що ти є, мій милий ♡

що с тобою?

- все на спині рани я обробив, треба на животі і груді     - Мінхо
- ой...бл     - Хан
- що таке?    - Мінхо
- може не треба?   - Хан
- ой та не соромся      - Мінхо
- мг...       - Хан
Хан перевернувся і ліг на спину
- ууу а що соромився? Нормальний прес, що тут такого? Я би навіть сказав що красивий      - Мінхо
- ... Знаєш...дуже приємно, но може ти будеш рани обробляти а не мене роздивлятися?     - сказав Хан який був червоний як помідор
- Ааа...точно       - Мінхо

Мінхо почав обробляти рани поки Хан лежав червоний як помідор
- ти чого? Косплей на помідора? Мені більше подобається ти в вигляді білочки...хоча ти й зараз такий, просто червоний     - Мінхо
- мммм..ПАСИБА    - Хан
- та що не так?      - Мінхо
- те що ти називаєш мене помідором..мені не подобається   -Хан
- так подивись на себе...що тобі дати щоб ти побачив?     - Мінхо
- ну.. телефон наприклад?    - Хан
- ок, де твій телефон?     - Мінхо
- ааа...не пам'ятаю     - Хан
- ще скажи що ти його загубив..   - Мінхо
- та ні, він десь тут, я просто не пам'ятаю...    - Хан
- ну добре, стоп це мені тіпа свій телефон дати?    - Мінхо
- ну так     - Хан
Мінхо дав свій телефон Хану (там була відкрита програма камера) Хан подивився на екран...і правда він був червоний як помідор
- ...я що справді такий червоний?   - Хан
- ні напевно це я ефект ввімкнув...- Мінхо
Тут різко Мінхо торкається Хана рукою за щоку
- боже який ти гарячий     - Мінхо
- ...що?    - Хан
- ...ти дурак?     - Мінхо
- та чому відразу дурак?   - Хан
- ...кхм..ну ти цей во... короче температура      - Мінхо
- ЯКА ЩЕ ТЕМПЕРАТУРА?    - Хан
- ні ну ти точно дурак...     - Мінхо
- а ти в нас містер геній?   - Хан
- я? Так!     - Мінхо
- цц     - Хан
- нє зліся, ато ще більше на помідорку схожий будеш    - Мінхо
- ротік закрой, котік блахастий   - Хан
- Я БЛАХАСТИЙ? це ти білка блохаста, понял меня?    - Мінхо
- нєт не понял     - Хан
- не понял? Тоді іди в ліс погуляй може зрозумієш      - Мінхо
- понял       - Хан
- ...а вабще де ти температуру підхопив? Чи ти так краснів що аж гарячий?    -Мінхо
- ...не знаю      - Хан
- а хто знає?   - Мінхо
- не знаю    - Хан
- ммм запах женщини маєй~    - Мінхо
- єба..ти де тут женщину знайшов?  -Хан
- та передімною лежить   - Мінхо
Хан так значно афігел ат жизни
- я? Я женщина?    - Хан
- канешна     - Мінхо
- ...щось ми не туди пішли      - Хан
- що?     - Мінхо
- ну.. діалог просто ідеальний    - Хан
- ааа...ну так, зі мною всі діалоги ідеальні, а що?    - Мінхо
- ...треш     - Хан
- Хан!!    - почувся голос Фелікса який наближався до палатки Хана і Мінхо
- Хан мені треба дещо спитати
  - зайшовши в палатку промовив Фелікс
-  що ти хочеш запитати?   - дивлячись на Фелікса запитав Хан
- ааа...ее..нічого     - сказав шокований Фелікс від побаченого
Ну й справді Хан соромиться бути біля Фелікса без футболки а тут він спокійно лежить біля Мінхо...
- тьфу що мене злякався?     - Мінхо
- скоріше всього так    - Хан
- ... я що справді такий страшний?   - з сумом якого старався не проявляти сказав Мінхо
- що? Ні..я пожартував, вибач, ти зовсім не страшний, ти красивий, милий і добрий котик     - замітивши реакію Мінхо відповів Хан
- справді?...дякую білочка    - Мінхо

Через дві години
- ООООО ЛЮДИ СВЯТКУЄМО   - Чанбін
- що? Що святкувати?    - Фелікс
- в групі написали що нас відпускають раніше на канікули, і останній дзвоник буде тільки для 4,9,11 класів   - Хьонджин
- що ви тут кричете?    - вийшов з палатки сонний Мінхо
- о привіт, а де Хан?   - Хьонджин
- спить, а що?   - Мінхо
- ну що з ним там?    - Фелікс
- да так, там не великі рани і царапини, правда він чомусь ще гарячий...може температура?    - Мінхо
- ще не хватало нам тут хворих     - Чанбін
- ЧАНБІН!!!     - Хьонджин
- ой...     - Чанбін

***
Вже починало темніти, всі крім Джисона були біля вогнища, яке вже встигли розпалити
- аа... чому так голова болить? Стоп а яка година? - бурмотів собі під нос Джисон
Через пару хвилин юнак захотів встати але ноги не тримали його, і сам Джисон був як вата...голова болить, ноги не тримають і просто немає сил

Схоже Джисон все таки захворів, він думав як це могло статися але тут крепко думати не треба
Через пару хвилин прийшов Мінхо
- о Хан ти вже не спиш     - Мінхо
- ...     - Джисон
- Джисон...Джисон?   - Мінхо
У відповідь тільки мовчання

Вибачте що так довго не було продовження і що ця частина коротка :(
Я дуже вибачаюсь і постараюсь написати наступну частину більшу і швидше
Люблю вас <3