Дякую що ти є, мій милий ♡

Ти дивовижний♡

Схоже Джисон все таки захворів, він думав як це могло статися але тут крепко думати не треба
Через пару хвилин прийшов Мінхо
- о Хан ти вже не спиш - Мінхо
- ... - Джисон
- Джисон...Джисон? - Мінхо
У відповідь тільки мовчання

- схоже він все-таки ще спить, ну добре добраніч Ханні - Мінхо
- (Думки) Мінхо подумав що я сплю, але це не так. Я просто немаю сил на розмови, можливо якщо я справді ляжу спати все пройде - Хан
Через деякий час хлопці обоє спали, чи ні? Часу було 03:42 вже світало.
Хан прокинувся
- агр такий сон був, чому я прокинувся. Скільки годин? Ого так рано. Стоп...а де Мінхо?
І справді Мінхо не було поряд, але ж куди він пропав з такої ранньої пори?
Хан вирішив піднятися можливо після сну вже буде легше, і так йому легше але все таки ноги і спина трохи боліли. Але це не завадило йому піти і подивитися де ж пропав Мінхо.
Вийшовши з палатки Хан оглянувся довкола, і його увагу звернула невелика галявина неподалеку. Він вирішив пройтись туди, підійшовши ближче він бачить таку картину: старший простягнув руки і спокійно милується світлячками які кружляють навколо нього, місячне світло проривається на галявину крізь дерева і підсвічує цю красу, наче підкреслює красу хлопця і світлячків які кружляють навколо нього. Це виглядало так дивовижно в молодшого аж переривало подих
- вау... Тихо і зацікавлено цією картиною промовив Хан
Він хотів милуватися старшим весь час, це було наче у сні так само дивовижно і не хотілося приривати...
Але через пару хвилин Мінхо оглянувся
- о Ханні ти тут? І як довго ти тут стоїш? - трохи соромлячись запитав Мінхо
- вже довго для того щоб зрозуміти який ти дивовижний - не подумавши ляпнув Хан
- оу... дякую - вже трохи почервонівши відповів Мінхо
- а чому ти прокинувся і пішов? Ти ж наче теж лягав спати? - Хан
- ам, ну просто я прокинувся від сну і вирішив трохи відволіктися і знову піти спати...а ти чому прокинувся? - Мінхо
- я теж прокинувся після сну і замітив що тебе немає вирішив вийти подивитися куди ти дівся - Хан
- зрозуміло, статі як ти себе почуваєш? Нічого не болить? - Мінхо
- ну як тільки прокинувся то трохи спина і ноги зараз начебто нічого вже і не болить. Ну напевно, я ще не зрозумів - Хан
- так? Ну дивитись мені. Якщо буде щось боліти або просто погано, зразу говорити, не мовчи будь ласка - Мінхо
- ну добре добре *легкий кашель* - Хан
- і що це було? Як ти кажеш нічого не болить? І горло там наприклад? - Мінхо
- ну добре горло трохи болить... - Хан
- ех ти, ну пішли в палатку там в аптечці якщо не помиляються був сироп - Мінхо
- (灬⁠ ⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛灬⁠) - Хан