2. подія минулого.

43 4 0
                                    

теплого сонячного ранку з кухні доноситься запах домашньої випічки. джисон одягається у форму й біжить на кухню з портфелем на плечах. там його чекає мати біля плити.

- синок, як спалося? - жінка з милою посмішкою дістає з печі булочки з кремом, дивиться на сина знімаючи м'які рукавички з рук й відкладає на стіл.

- ой, ма, чудово. я поїм, як вдома буду, вже запізнюсь. - хлопчина підбігає до матері, цілує у щоку, а та йому дає у руки паперовий пакетик з однією булочкою.

- не йди голодний! з'їси по дорозі.

хан біжить на вихід. ледве взуваючись він вже вилітає з квартири з тим самим паперовим пакетиком. джисон біжить на зупинку. автобус трохи запізнювався та п'ятнадцятирічний джисон починає конкретно хвилюватися.

через декілька хвилин очікування до нього підходить його хороший друг, а точніше перше кохання. від його присутності хану вже стає спокійніше. хлопчина з заплутаним волоссям, пом'ята сорочка, яка криво застебнута. одразу було помітно, хлопець торопився.

- ханні, ти теж чекаєш? - хьонджин посміхається так, що його очі стають пів місяцями, це досить мило. питання ж було дурним, та і сам юнак про це знав.

- є таке... хьон, не хочеш до мене зайти після школи? батьків не буде - з хтивою посмішкою говорить хан та продовжує чекати періодично дивлячись на годинник.

- добре, зайду, так тому і бути - так само хтиво відповідає хьонджин та продовжує чекати з хлопцем.

та більше ніхто нічого не сказав, під'їхав автобус. так, закохані їхали у тиші. було не виховано розмовляти в автобусах, а вони ще хлопці голосні були.

все ж таки грайлива штука весна, пішов дощ, і ця клята новина не погано так засмутила. ніхто не взяв парасольку, а до школи від зупинки йти хвилин п'ять. і вже почалася злива, хлопці бігли по ній. намагалися бігти під деревами чи місцями де не було дощу, або було не так багато. звісно, щоб підручники та зошити були у цілості.

добігли мокрі як плющ, тому прийшлося цілий день ходити у спортивній формі, яка лежала у шафах класу. джисону було не комфортно, бо у школі зі спортивної форми були тільки шорти і якась футболка. футболка ще нічого, а шорти... коли всі хлопці в бруках, а ти у шортах. це якось не дуже зручно. хван сміявся, а джисон давав йому по потилиці поки ніхто не бачив.

твоя ваніль - світло серед кавових зерен. Where stories live. Discover now