цієї ночі джисон спав, як немовля. йому снилися чудові та милі сни. солодкі пончики, м'які іграшки, щось миленьке, а головне з участю лі. якщо чесно, тіло досі було розслабленим, як тоді після оргазму. на ранок хан був щасливий, як дитина багатої сім'ї, у свій день народження. на жаль кімната не була в кульках, а під ногами не було кучі дорогих подарунків. хлопчина ще хвилин двадцять валяється в ліжку та згадує. гарячі губи й дихання, стогони, руки на талії й сідницях, грайлива посмішка, тремтячі коліна, обійми, глибокі поцілунки й темні очі мінхо... у джисона це все знову перед очима та він крутиться в обіймах з подушкою. його простирадло все зім'яте.
якби це було з мінхо... ліжко б виглядало більш змученим.
хан трусить головою та вирішує не провокувати сам себе. він дивиться на годинник після чого йде до кухні. заспані очі потребують холодної води, але вона тільки на плиті у чайнику. хлопчина вмикає улюблену музику, підтанцьовуючи він йде до шафи. сьогодні треба виглядати ахуєнно.
чорні джинси трубами та якийсь чорний світшот, який він придбав на секонді. не саме гарне, але не і як з бомжа зняли. джисон дивиться на себе та додає макіяж до образу. він підводить очі коричнево-червоними тінями й фарбує вії коричневою тушшю. чайник вже свистить, джисон вже біжить на кухню, щоб вимкнути, при цьому у його руках досі кісточка з-під туші. він швиденько робить собі кави та повертається до макіяжу. останнім елементом були губи. їх трохи підвів тінтом і блиском. модель з обкладинки «play boy» готова.
хан забуває про свою каву і йде до метро. єдине, що поганило цей день - відсутність навушників. це не мало тривати довго і ніщо не мало продовжувати поганими день, тому хлопець заходить у перший магазин техніки та купляє нові, тепер точно все буде у шоколаді. джисон слухав улюблених виконавців, насолоджувався свіжим повітрям та фоновою тишею. одна музика. ніхто до тебе не говорить, ніяка дитина не кричить, ніхто не базікає занадто голосно... це ж просто мрія. такий день, це просто щось. завтра треба буде віддати замовлення одній жінці, вона пообіцяла навіть заплатити більше вказаної ціни. рідко так.
хан дивувався, як з його станом, він ще міг робити замовлення, але гроші робили своє діло. слава богу, замовлень було не багато. треба буде зайти купити продуктів, на випадок нового замовлення.
у вагонах метро було досить прохолодно та не так багато людей, як завжди. одна, дві пісні й вже джисон виходить на свою станцію. хан пише у групу з феліксом й чоніном, що вже підходить до університету, а вони, своєю чергою, написали, що вже майже прийшли й попросили джисона почекати. ніби, якщо вони зустрінуться біля університету, а в аудиторії, то щось зміниться.
першим прийшов чонін, він був втомлений та дуже поспішав, ну якщо дивитися на зовнішній вигляд. хан поправляє сорочку молодшого й дістає з сумки гребінець.
