джисон посеред старого будинку. він нагадує лікарню, там дуже холодно й темно. через розбиті стіни ледве просочується останнє сонячне сяйво. джисон дістає телефон та умикає ліхтарик, він шукає сходи, через дірки у стіні було видно, що він точно не на першому поверсі. хлопець переступає через кожний камінець та сподівається не наступити на шприц, у таких містах він точно є.
десь у дальніх кімнатах падають краплини води, а на вулиці стає зовсім темно. хан натикається табличку з планом кімнат й одразу світить на неї ліхтарем. він був майже стертий, одразу показує старість, унизу було ледве помітно цифру 1925.
джисон починає вже турбуватися та боятися. він починає згадувати, яким чином сюди потрапив. хлопець обходить вест поверх, але не знаходить сходи униз й взагалі якісь сходи. він починає кричати та питати чи є тут хтось. джисон вже бігає по поверху в паніці й намагається знайти кляті сходи. він підходить до однієї з дір у стіні, а точніше до повної відсутності частини стіни. джисон світить фонариком та жмуриться, щоб щось розгледіти. це був поверх п'ятий чи четвертий... хоча, у ті часи не повинно було бути таких високих будівель, особливо, якщо це лікарня.
джисон чує капання води, як і раніше, але тепер він чує і шум унизу. хтось швидко підіймається по сходах, це чути по звуку натискання на пластикові пляшки, деяких коробок з ліків й уламків скла. у цілому усе лахміття на підлозі створювало шум. хлопець з переляку шукає куди сховатися, він йде у сусідню кімнату та тягне за собою переноску, на якій стояли металеві прилади, скоріше всього нею користувалися медсестри.
все падає та створює сильний шум, через що звуки наближення пришвидшитись. і тут... вони затихають. щось, що бігло так швидко, зупинилося, але шум від пляшок не припинявся. воно продовжувало йти, воно наближалося до кімнати джисона, воно просто сповільнилося, але не зупинилося.
хлопець тримає руки біля рота та відключає телефон, щоб не створити зайвого шуму, але джисон зачепив пісню, яка була на паузі. якась англійська мелодія про секс могла стати останнім, що чув джисон. телефон не реагував, а звук був на всю. хлопець вже з тремтячим тілом намагається вимкнути той клятий телефон. прийшлося кинути його в одну зі стін. тільки но джисон це зробив, щось стало не так.
хлопець сидів на підлозі, спиною опирався на якусь шафу та дуже часто дихав затуляючи рота. пін дивився уперед, намагався хоч щось розгледіти. він завмирає та перестає дихати, як чує зовсім поруч звуки стискання пластикової пляшки. джисон дивиться бічним зором у сторону шуму, але потім повертає і голову. він бачить людину яка в метрі від нього. джисон просто дивиться, він не може встати, не може хоч щось зробити. його очі зараз випадуть з орбіт. він ледве дихає, все тіло оніміло. ніби почало душити, він не міг кричати. так сидів хвилини три, тільки потім до нього кінцівок почало приходити життя.
хлопець знову відчуває руки й ноги, джисон підривається з місця та біжить кудись вперед. декілька разів він перечіпається, але не падає. руками й ногами вдаряється об арматуру.
