сані дивиться на джисона. він же у свою чергу піднявся з подушки та хотів підійти, а та тільки зробила крок назад. мінхо продовжував сидіти та спостерігати за цією картиною. йому було цікаво, навіть не страшно та не противно. здавалося, що він це зробив, бо знав присутність сані. все, що він зробив - запалив цигарку та дивився на двох родичів. очі сестри були у сльозах. джисон вже і не пам'ятав коли вона плакала чи коли вона мала вигляд, що залишилась одна краплина до істерики. і істерика почалась.
- ти... джисон... якого дідька?! ти можеш навіть не казати мені, що ти цього не хотів! я все чула, як ти стогнав у поцілунку з ним! а ще, я чула, як ти його підозрював. чому, джисон? просто чому ти не сказав? чому, як у тебе з'являється якийсь хуй, я тобі одразу кажу? я тобі одразу кажу, якщо він мені не подобається чи щось з ним не те, - сані ледь не зривала голос поки це все говорила. вона йому тикала пальцем у простір та не зводила своїх червоних очей зі зіпсованим макіяжем, - чому ти, бляха, не міг про це сказати? чому ти просто мовчав, я ж не буду тебе за це бити й катувати, мені б не заважала твоя думка, бо ти мою завжди поважав. і зараз я отримую ось це, мені б було б хоч трохи легше, якби ти його відштовхнув... але ні, ти вже був готовий залізти на нього та почати трахатися? блять, та це просто зрозуміло, ти не змінився, хан джисон, - хан якось намагався перебити сестру та сказати щось, але та говорила і говорила не припиняючи та не знизивши тон. на ці крики зійшлося решта гостів і музика вимкнулася, - а знаєш, з мене досить. я витискала з себе все, коли мені було погано, я все робила для тебе. я тільки й клянчила гроші у батьків, щоб дати тобі. я не робила домашнє завдання, щоб вислуховувати тебе. я все робила тільки для тебе. тепер, не хочу тебе ні бачити, ні чути, не знати нічого про тебе. мені вже це все у горлі стоїть, - дівчина піднесла руку до горла, - просто бери й забирайся геть. з цього моменту, я тобі не сестра, не подруга і не родичка.
сані говорила, ніби, через це одразу стала тверезою. жінка, яка декілька хвилин тому сміялася, танцювала, співала на танцмайданчику, зараз просто взяла і сказала все, що було у неї всередині. дівчина вийшла на перший поверх і всі пішли її заспокоювати. не вірилося, що це весілля було для неї таким важливим, що вона вже вирішила ніколи не бачити хана. не вірилося, що вона встигла так сильно полюбити мінхо. все ж таки вони були дуже і дуже близькі... хан навіть подумав, що вона це сказала від люті та завтра вони все обговорять. джисон залишився один з мінхо. хлопчина впав на підлогу та сидів на подушці просто дивлячись на дерев'яну підлогу. він весь тремтів та навіть не міг плакати. у нього тіпало око, а все тіло ніби оніміло. він не міг навіть потягнутися за цигарками, хан не розумів нічого. він відчував себе пустим та розбитим, ніби річ, яку берегли та опікали, просто викинули на смітник.
