Кров з молоком

Кров - вода

Де я..? Що тут роблять усі ці люди..? Ганно, ти де? Ганночко...

"Я тут, любий, я тут."

Ти - не вона... Хто ти?

***

- Єво, проведи друзів до своєї кімнати. Татко напився. Я вкладу його спати, а потім поприбираю зі столу.

- Добре, мамо.

Єва глянула скляними очима на Елю з Адамом та без зайвих слів попрямувала до своєї кімнати. Еля нервово забігала поглядом, з кожною наступною секундою відчуваючи збентеження, що гризло її зсередини. Вона підбігла до подруги та приобійняла її за плечі, немовби захищаючи від чогось невідомого, але безумовно лячного.

- Єво, як твоє самопочуття? - вона спитала тихим голосом, заходячи до кімнати подруги і не відпускаючи її плечі.

- Все гаразд, - монотонно відповіла Єва й сіла на край ліжка.

- Ти сама на себе не схожа, - Еля вмостилася поряд із нею, не звертаючи жодної уваги на Адама, що увійшов до кімнати разом із ними і тепер стояв над ліжком. Еля скрутила пальці ніг, відчуваючи прохолоду від голого ламінату і зі співчутливим зітханням глянула на подругу. - Єво, тобі в кімнату треба якийсь килимок... або капці.

- Мені і так зручно, - коротко мовила Єва. - Я так рада, що мама приїхала, - вже емоційніше сказала дівчина.. - Я так за нею скучила. Я її вже два роки не бачила.

- Кажеш, твоя мама приїхала з Румунії? - втрутився у розмову Адам.

- Так, - кивнула Єва, усміхаючись. - Вона там на заробітках.

Адам прочистив горло, намагаючись приховати явне сум'яття і водночас зацікавленість. Він сухо поставив ще одне питання.

- Відколи вона там на заробітках?

- Я... - Єва застигла, вдивляючись в одну точку. - Я не можу згадати.

Еля ще міцніше стиснула рукою плечі Єви.

- Ти ніби казала, що вона там на заробітках ще з моменту твого народження, - невпевнено мовила Еля. - Хіба ні?

Адам розширив очі, вже не в силі опиратися зацікавленості. Він поставив ще одне питання перед тим, як Єва встигла заговорити.

- То твоя матір приїздить до тебе з Румунії раз на два роки?

- Буває по-різному, - коротко відповіла Єва.