Сніжні танці

Записка.

Пройшло два дні. Вчора Джісон весь день працював й взагалі не звертав увагу ні на що. Ледве згадував вчасно погодувати котика,якого вже можна називати «кіт»,але в голові Хана він досі маленьке чудо яке ніколи не виросте,буде так само мило мявкати й грітися у нього в ліжку.
Мінхо теж був зайнятий вчора,в мережу заходив за декілька годин до того,як заходив Хан,тож вони не змогли толком поспілкуватись,тільки «-добрий ранок!-добрий ранок.-добраніч.-взаємно.» хіба спілкування? Тож сьогодні хлопець вирішив це змінити.
На щастя вже швидко теплішало,сонце почало сходити трохи пізніше й весна радісно приймала юнака.
Тож одягнувши легку куртку,але на теплу кофту,хлопець вийшов на вулицю й пішов на зупинку. Там довелося чекати на автобус довго. Пів години ніби випали з життя,з купою людей які дратували й лякали хлопця. Нарешті сівши в транспорт Хан доволі гучно видихнув,через що до нього обернулася  якась молода дівчина,її очі були темні,як і волосся,здавалося,що вона хоче щось сказати,але натомість косо глянула на Хана,засуджуючим поглядом й повернулася у бік вікна одягаючи навушники.
-Дивна.-мовив про себе юнак.
Через декілька хвилин він вийшов на своїй зупинці й втягнув тепле повітря. Треба ж,як час швидко йде,скоро геть тепло буде,а пізніше й літо..Хан уявляв,як поїде на море з Мінхо й радісно буде його мочити соленою хвилею моря.
Мрійливо він дійшов до будівлі,з рідними різними написами. Зайшовши в хол,всі знов з ним привіталися. Як завжди хлопець піднявся на ліфті наверх й пройшовся по коридору. Він зайшов у зал.

-Невже знов відмінив?-незадоволено сказав Джісон.
Він швидко спустився в хол й підійшов до адміністратора.

-Добрий день! Чим можу допомогти?-з посмішкою на обличчі спитала дівчина,привітлива й приваблива.
-Добрий день,скажіть, будь ласка,о котрій сьогодні пішов Лі Мінхо?
Дівчина зробила здивоване обличчя, її це питання точно ввело в ступор.
-Вибачте?
-Лі Мінхо,хореограф,коли сьогодні закінчив заняття?
-Вибачте,але він не проводить заняття вже тиждень,ви впевнені,що мають бути?
-Ви точно впевнені,що не проводив?
-Звісно,ми відмічаємо все,є списки.
-Гаразд,дякую,до побачення.
-Всього найкращого.

«Всього найкращого»-подумав Джісон.-це треба Хо казати,що ж він робить цей тиждень?! Він мені бреше? Невже мої думки про зраду й справді правильні? Господи.

Хан трясеться,він нервово сковтує й намагається прийти в себе,проганяючи всі ті жахливі сцени Мінхо й якогось хлопця. Він кинувся в бік будинку юнака,біг зі всіх сил,стало настільки спекотно,що під курткою було немов літо.
Через деякий час він добіг до будинку,до свого другого дома,й тільки тоді нормально видихнув й впав на коліна перед підʼїздом,сил більше не було,але час йде,він не може тримати лякаючи думки в собі,тож зробивши глибокий вдих,він сповільнює серцебиття,трохи приходить в норму й встає на ноги. Поки він обтрушує пил з штанів,з підʼїзду виходить старенька,мила бабуся,яку він вже знає.