The Lie of Sin

Rotting birds

Відлуння кроків роздирало на шмаття тишу, що панувала навколо.
Якийся час він безцільно блукав пустими коридорами, що всі як один були тьмяно оснащені світлом зелених ламп, а також містили незмінні нагромадженя нескінченних трубних сплетінь попід стелею. Думав про абсурдність всієї цієї ситуації і підсвідомо задавався питанням чи кожен занепалий янгол проходив щось подібне. Думав про те, як через це пройшов Кроулі.
В якийся момент тиша цілковито загубилась, а все навколо перетворилось на хаос, що не мав окреслених меж.
Із вузького коридору він поволі вийшов в більш широкий, відразу ж потрапивши у рухливий потік демонів, що зовсім ніким не корегувався.
Найрізноманітніші демони, швидко снували у різні боки, охоплені кожен своєю справою. Підхоплений натовпом, що переважно рухався на нього, він тривожно намався просунутись хоч в якийся бік, захищаючись ліктями. Хтось боляче зачепив його чимось гострим, лишивши на руці подряпину, не встиг він нічого зрозуміти, як вже з іншої сторони його нахабно штовхнули. Демон заточився, не втримав рівновагу та впав. В мить зрозумів в яку халепу потрапив, адже тепер зусібіч його товкло безліч пар ніг, хтось необачно гепнув його копитом по скроні, голова вмить вибухнула різким болем, а перед очима розквітли іскри зірочок. Відчув як його око поволі затікає кров'ю з рани, ще більше обмежуючи бачення.
Не тямлячи себе від розпачу він незграбними рухами ніг посунувся на підлозі, зі стиснутими зубами приймаючи безліч болючих штурхів та кпинів у спину, доки нарешті не відчув, як вперся нею в стіну.
Ніколи ще, за весь його час на небесах він не стикався з чимось подібним , не мав подібного досвіду і був банально наляканий такою кількістю демонів у пеклі. Було надто дивно після простори світлих зал де, якщо пощастить, можна було пересіктись з кимось із янголів, зразу звикнути до тьмяно освітленних коридорів, що були повні найгидкіших створінь, яких він коли небудь бачив у житті. Його кепський зір також не особливо допомагав, все навколо було наче в млявій кіптяві.
Дивний, крукоподібний демон, високий, згорблений та вкритий рідким неохайним пір'ям, між яким проглядалися тривожні, криваві рани, різко вилетів із натовпу, врізаючись обличчям в стіну біля нього.
Азірафаель злякано сіпнувся, трохи відсовуючись та ледь ладнаючи зі своїм все ще збитим диханням та шаленим сердцебиттям. Демон колихнувся, зробив пару хитких кроків та знов сперся на стіну, щоправда, тепер вже рукою. Стояв нерівно через жахливо понівечену ногу - з-під лахміття можна було побачити закривавлену кістку та неприродьо вигнуту стопу, що немов ганчірка теліпалась вслід за рухами демона.
Той розвернувся, тільки помітивши поряд із собою Азірафаеля.