Я твій Король

3.

Дитина лежала та солодко спала після важкого та довгого шляху в світ, а Т/І спостерігала за ним, ніжно торкаючись його маленьких ручок та ніжок, які здавалося зможуть зламатися лише від одного її дотику. З першого подиху цієї крихітки, Т/І зрозуміла, що любить його більше всіх на світі, і нікому не дасть образити його і навіть його батькові, який досі так і не прийшов, хоча б дати імʼя своєму первістку. Хоч він і був Королем, та Т/І була впевнена, що ніхто не сміє так вчиняти з нею та її сином, тому попри всі незгоди, вона вирішила, що зробить все щоб її син був наймогутнішим.

Ця ніч була дуже важкою для Т/І,через новонародженого малюка і його батька, які на зло по черзі змінювались, будячи дівчину то своїм плачем, то голосними стогонами в сусідніх кімнатах, і я думаю не потрібно пояснювати хто плакав, а хто стогнав.  Через це, майбутня Королева виглядала дуже втомленою, із синцями під очима, та дуже легко зривалася на оточуючих через недосипання, проте цей день не зміг би зіпсувати ніхто, адже сьогодні її будуть коронувати. Так, через всі ці муки, знущання, ґвалтування, важкі пологи Т/І змогла вирватись і стати Королевою, і тепер ніхто не завадить їй.

       Коли головний жрець Королівства опустив корону Т/І на голову, вона відчула, як до неї прилинула влада, в її очах загорілись вогні помсти, а на лиці зʼявилась хитра посмішка. Королева Т/І гордо підняла голову, сидячи на своєму троні та спостерігаючи, як піддані поклоняються їй, показуючи свою відданість. Король Техьон сидів на троні поруч із нею, і також спостерігав за всім дійство, не дивно, що на його лиці виднілися тільки емоції строгості і гордості, та в душі, він розумів, що Т/І тепер має занадто багато влади.

        Техьон сидів у своїй кімнаті, на такому ж великому троні як і у великій залі, та без упину думав про щось, поки його радник Чімін, ходив по колу в центрі кімнати.
- Ми повинні придумати, як позбутися від неї. Я так і знав що тобі не варто було довіряти їй. Вона тільки нашкодить тобі. І ще й цей камінь...- Постійно повторював той, допоки Техьон не підійнявся і не прижав хлопця до стіни, змушуючи затихнути.

- Я знаю, що не повинен був цього робити.- Крізь зуби прошепів Король, не відводячи очей від Чіміна, але той лише, ніжно усміхнувся, та облизнув губи Техьона, збавляючи гарячий пар.

- Ми обовʼязково щось придумаємо. - Все ще усміхаючись, встиг відповісти хлопець, поки Техьон не підійняв його на руки, все ще прижимаючи до стіни, і пристрастно поцілував його.

Тим часом Королева Т/І сиділа у своїй кімнаті та годувала Фелікса, вона назвала його так сама, адже він дав їй нову надію на життя. Фелікс спокійно спав притуляючись до маминих грудей, на це не можливо було надивитись, вони були дуже милі обоє, та як тільки служанка захотіла забрати дитя, щоб положити спати, Т/І одразу ж виприскнула на неї всю свою злість, щоправда лише поглядом, щоб не розбудити малюка. Королева перестала довіряти всім і кожному, хто був у цьому палаці, тож як тільки зʼявилась нагода, вона відправилась на Королівській кареті, до палацу наймогутнішого чаклуна, за всю історію людства - Чон Чонгука.