Я твій Король

8.

Тремтяча рука повільно піднялася до високих дверей, не наважуючись постукати. Невідомий у дірявому та поношеному плащі стояв перед входом у велетенський замок. Будівля наганяла страх, але боязнь померти від холоду і голоду була сильнішою, тому він все ж таки постукав.

Сил вистачило тільки на тихий стукіт, але майже одразу після цього двері відчинилися, і звідти виглянула дівчина, яка чомусь прикривала своє лице тканиною.

- Що вам потрібно? -Запитала та, не зводячи очей із непроханого гостя. Він їй когось нагадував, але вона не могла згадати кого саме.

- Я шукаю жінку на імʼя Т/І.. - Чоловік прохрипів. Від холоду горло сильно боліло, через що голос майже зник.

Дівчина здивовано подивилася на мандрівника, вона не знала що відповісти, адже він назвав її імʼя, але ще більше її здивувало те, що цим незнайомцем виявився Чимін. Вигляд у нього був просто жахливий. Поношений одяг, худі ноги, тремтячі руки, лице в подряпинах та ранах. «Що з ним трапилось?» промайнуло у неї в голові, та відповідь не заставила себе чекати.

- Все ж таки він тебе вигнав. - З хитрою усмішкою промовив Чонгук, який дивним чином опинився позаду Т/І. -Навіщо вона тобі потрібна? - Грізно промовив власник замку.

- Я просто хочу помститись йому, я можу бути корисний, адже я завжди був з ним. - Чімін відвів погляд, та важко видихнув, немов згадуючи своє безтурботне минуле.

Т/І вже хотіла б відкрити своє лице, щоб показати що Король з нею зробив,  та Чонгук зупинив її, схопивши за руку.

- Її тут немає, можеш далі блукати. - Він вже хотів закрити двері, та Чімін впав на коліна благаючи .

- У мене вже немає сил, я скоро помру через цей холод та біль, прошу, допоможи мені. - Маг звисока дивився на це жалюгідне видовище, та дівчина благально подивилася на нього, щоб той дозволив залишитися Чіміну хоча б погрітися. 

Чон закотив очі та впустив хлопця, прошепотівши Т/І - Не довіряй йому. - Він обернувся та пішов.

Минали дні, а Чімін все ще залишився в замку. Його стан явно покращився, тепер він більше був схожий на здорового хлопця, хоча тижні на холоді давалися в знаки. Звісно йому не дозволили б залишитися ночувати просто так, тому він старався допомагати як тільки міг : прибирав, носив дрова в камін, розчищав сніг. І хто б міг подумати що такий балуваний хлопець, зможе так вправно робити важку роботу.
Т/І старалась не попадатись йому на очі, хоч він і втирався в довіру. Дитини він також не бачив до одного моменту.