Я твій Король

5.

     Т/І не вірила своїм очам, відчуття було ніби перед нею дух, а не Король, та вона швидко взяла себе в руки, адже зрозуміла, що саме сьогодні може здійснитися її найзаповітніше бажання.  Дівчина нічого не відповіла на самозакохану поведінку Техьона, і стараючись видавити із себе милу посмішку, знову сіла за стіл. Король також сів, та до їжі навіть не торкався.

- І чому ти так сильно  хотіла мене бачити? - Він поклав голову на зігнуті в ліктях руки і роздивлявся дівчину, очікуючи на її відповідь.

- У тебе появився син, а ти навіть не прийшов благословити його. - Відповідь прозвучала з  ноткою образи і злості.

- Він мені не потрібен, це лише ще один мій нікчемний суперник в боротьбі за корону.- Техьон закотив очі і відвів погляд від своєї співбесідниці. - Його скоро не стане. - Додав він, від чого зрачки Т/І збільшились, і немов щось застрягло в горлі.

Після цих слів, які болісно обпікали її материнське серце, навіть не хотілося дивитися на нього, на те що спати.  Який він огидний, та дівчина не могла поки нічого зробити, вона лише мовчала і нервово покручувала баночку із зіллям під столом. Вона не випила його, адже якщо сьогодні Король не захоче бути з нею, Т/І помре від цього ж зілля, тому їй довелося бути дуже обережною. 

Та раптом чоловік швидко підійнявся з-за столу, киваючи головою вбік.

- Іди у спальню та підготуйся, я зараз тебе відвідаю.  - Наказовим тоном обірвав він їхню «милу» бесіду, надпиваючи вино із бокалу.

       Королева тремтячими руками відкривала колбу із зіллям смерті, і навіть без води випила все за один раз, розуміючи, що якщо вона зараз не зробить все можливе, воно її вбʼє.  Руки трусилися від страху бути поміченою, та як тільки, вона встигла заховати порожню колбу під подушку, до кімнати зайшов Техьон. Вона його не бачила, адже була повернута спиною до входу, тільки чула його повільні кроки, які з кожною секундою наближалися.

Внизу живота приємно потягувало, а мурашки пробіглись по шкірі, хоч він і був їй неприємний, та все ж таки певна залежність, і неї до нього була. Він обійняв її заді за талію, і це здавалося дуже ніжним і дивним, адже він ніколи її не обіймав, не цілував і не ставився до неї як до жінки, а сьогодні наче щось змінилося.  І Т/І навіть встигла на секунду задуматись чи варто його вбивати, як він жбурнув її на ліжко та зловив за горло, прижимаючи  її своїм тілом до матрасу. Дівчину охопив страх за своє майбутнє і майбутнє її сина,  Техьон про все дізнався?