метелики в животі

Я хочу вмерти. Тобто, перестати існувати. Або щоб мене не було ніколи взагалі.

Я падаю. Тиша та темрява. Важко визначити, скільки часу минає, але я чую кроки. Не відчуваю нічого навколо. Тільки чую кроки. Раптом з'являється картинка: десь трохи далі з білого круглого фону йде чоловік. Навколо мене немає нічого, я бачу тільки темний силует цього чоловіка, чую тільки його кроки. У моїй голові пусто – жодних думок. Наче мене й немає. А може це дійсно так? Отже, просто існує цей силует зі світлим фоном, а я ніщо, просто глядач. Раптом силует, який до того ніби йшов на одному місці, стрімко приближається. Ні, я все-таки існую. Я не помічаю його обличчя, хоча воно є, але бачу, що він дивиться на мене. І він злий. А коли цей чоловік у чорному костюмі опиняється за крок від мене, то починає посміхатися. Або й сміятися, важко зрозуміти. Але ця посмішка чи цей сміх мають мене налякати. Він псих. Звідкись на його обличчі з'являється кольоровий грим і тепер він клоун. Так, отой страшний клоун. Оо, до мене нарешті доходить – він сміється мені в обличчя. Я маю плакати, бо зрозуміло, що він хоче вбити мене, але я сміюся. Не знаю, чи так само, як і цей божевільний. Проте мені весело. Чи таки страшно? Я не думаю про свої емоцій чи почуття занадто багато. Я взагалі не думаю. У мене немає думок. Я просто сміюся разом із клоуном, а все навколо біле.

Лежить тіло. Воно в крові. Все чорне, нічого немає. Окрім дивних лавок збоку. Я приближаюся до тіла. Я не роблю кроків, я не моргаю, не можу розпізнати тіло. Я дивлюся, як з рани пульсуючи витікає кров. Дивлюся і дивлюся. У мене з'являється питання: де саме ця рана? Я не бачу нічого крім неї. Я всюди і ніде одночасно. Раптом моргаю. Знову бачу тіло. Рани на ньому в різних місцях. Калюжа крові стає більшою і більшою. Раптом тіло повертає свою голову до мене і я бачу клоуна. Він сміється, а з його очей тече кров. Мене ніби затягує в цю кров. У наступну мить я знову бачу тіло здалеку. Але я – не я. Мене ж таки не існує. Просто бачу якісь картинки, як уривки з мультика чи то фільму жахів імовірніше. Знову дивлюся на це тіло, яке тепер сидить на лавці. Я бачу себе збоку. Я бачу себе мертвого. І я щасливий. Я спокійно сплю, бачачи сни, від яких колись прокидався ридаючи.

{¤▪︎○}/

"Новий власник команії "BiFutur", Бершеда Євген, заявив, що скоро компанія анонсує свої передові технології в сфері біології та медицини, а за рік наша держава стане світовим лідером у цій галузі, обігнавши Японію, США..."