метелики в животі

Я недостатньо хоробрий, щоб убити себе. Прямо зараз.

Удень я як завжди усміхаюся, коли це треба. Але ні, не подумайте, що я одягаю маску - я реально не проти посміятися і те, що турбувало мене вночі, згодом вже не є таким значним. Життя продовжується.

Зараз я стою біля прикованого перевертня та гладжу його шерсть. Софі часто так робила. Відсмикую руку. Ні, не треба про неї думати. Я беру кров і виходжу, не глянувши на перевертня.

{¤▪︎○}/

Я відкидаю телефон, на який і далі приходять повідомлення від друзів, убік. Не хочеться йти в кафе. Не хочеться з ким-небудь бачитися. Знову я не бачу сенсу жити. Це вже втомило. Власна апатичність втомлює. Дратує. Безсилість. З'являється бажання здатися. Просто тому, що нічого не хочеться робити. Хочеться лягти та вмерти. Або заснути та не прокидатися. Немає сил ні на що, а це лише ранок.

Ось так я й проспав свої вихідні.

{¤▪︎○}/

І знову робота, все по колу. Від наших спроб змінити геном живі перевертні стають мертвими. Деякі застрягають у процесі перетворення з одного тіла в інше і ще якийсь час видають страшні звуки перш, ніж умерти. Дехто перетворюється в людський образ і впадає в істерику. Заспокійливі, на жаль, діють на перевертнів неналежним чином: ніяк або, якщо введено величезну дозу, вбивають. Тож атмосфера останніми днями була не найприємніша. Але ми нарешті виготовили препарат, що запускає всі фізичні процеси для перетворення і можемо працювати з перевертнями в тому тілі, з яким зручніше. Кров, наприклад, однозначно краще брати в людини.

У перспективі ми розраховуємо на те, що перевертні будуть позбавлені можливості перетворюватися на людей, було б добре зберегти їхнє тіло в одному моменті з перетворення - коли вони як гора м'язів, але можуть пересувати на задніх двох. Так сказав Хосок. Загалом, вони мають бути як зомбі, в плані зазомбовані, щоб беззаперечно виконувати накази. Ми ще думаємо над тим, як досягти сього.

{¤▪︎○}/

Одного вечора Хосок іде разом зі мною на зупинку. Це досить незвично.

- Хіба ти не їдеш на авто? - щиро цікавлюся я.

- Та, - відмахується той, - фільтр забився, то сьогодні я якось без неї мушу. До речі, ти ж часто громадським транспортом користуєшся?

- Додому й на роботу так.

- Може знаєш чим я можу на Шевченка добратися?