Брудна чистота #4 циклу «Некровні звʼязки»

Розділ 1. Яромира

Шукаючи світло, ми губились у темряві...

Деякий час тому...

        Я давно спостерігала за дівчиною, яку знала з дитинства, а зараз вже і співпрацюю. Батько вже не був тим сильним чоловіком, яким здавався. У кожного з нас є приховані сторони, тому... Я тут. Аріелла Манчині – моя тиха ціль, яку оберігаю та повільно наближаюсь. Батько тримав усю вагу чужих рішень на своїх плечах, неначе Атлант. У того було покарання від Бога, у тата – швидкоплинність часу, а в мене – безвихідь. Дівчина потребує нашої допомоги, яку ми готові надати, бо саме вона – спадкоємиця.

— Схожа на нього? — повернулась до сестри.

— Ні. Ілайн зовсім інша. Тільки не лізь у цю справу, прошу, — усміхнулась дівчині.

— І не збиралася, довгоносику, — відповіла Шанталь.

— Не називай мене так, гівнючко, — скривилася.

— Як Нолан? — я видихнула.

— Порядок, — не дивилась в очі.

— Він кохає тебе, — кивок.

— Ага. Весілля через 6 місяців, — скрипнула голосом.

— Ти можеш відмовитись, якщо не кохаєш його, — не можу.

— Заспокойся, Шан, — подивилась у вікно.

         Моя сестра – бажана дівчина багатьох, але занадто стервозна та неймовірна любителька свободи, тому ніхто не затримувався біля неї надовго. Ми відрізнялись із самісіньких пелюшок, бо вона – зірка, а я – крива тінь. Шанталь Дельмено – річка, яка не мала берегів та бульдозер без кнопки «стоп», бо її репутація суки суспільства йшла перед нею. Кожен захоплювався жінкою та цілував підлогу, де пройшла моя сестра. Якщо я була гострою при суперечках, то вона – милою, але занадто смертельною. Ця дівчина з білим волоссям та великими локонами, що додавали лялькового виду, були зброєю. Шан грала в такі заплутані ігри, що ніхто не міг зрозуміти правил. Навіть я. Вона двічі була заміжня, і стільки ж разів знаходили мертвих чоловіків у її ліжку. Така геніальність у неї від мами, а чудове виконання – від тата. Зараз їй 30, а мені ж 28.

          — Будь обережною, Міро, — ніжно торкнулась моєї руки.

— Завжди, — пообіцяла.

Я народилась в Сараєво, але свою невинну юність провела в Колумбії, де навчалась справам «темних», щоб забрати трохи справ у тата. Я знаю багато підводних каменів, тому відкрила своє казино і клуб, який одразу став популярним серед «брудноруких». Мені занадто сильно хотілось показати всім, що жінка має право на свободу, бо батько ніколи не підрізав нам крила. На жаль, життя склалось досить паскудно, і я зробила вибір, який не змінити. Франк Дельмено або ж Гаррет Жюре, який працював серед поліції, поки в'язав чорні вузли на шиях, був найкращим батьком, чесно.