Частинка доброти може розбити скло, зроблене зі злості та болю.
Яромира була досить незвичною. Я бачив її фіолетові очі, бо дівчина ховала натуральність. Вона ніколи не показувала справжню себе, щоб ніхто не міг розгадати дивні плани. У неї лопати в багажнику, сміттєвий мішок та насіння, яке стане унікальними квітами. Чи знають правду Ілайн та Себастіан? Вона сказала, що так, проте я не вірю. Брюнетка добряче вміє плутати та створювати нові сюжети. Дивна дівчина... Але це більше родзинка, ніж мінус.
Холодний дощ крапав на моє тіло... Я згадав своє минуле, коли сидів на порозі школи, даючи собі намокнути. Мене не тільки навчили мужності й відваги... Ні... Мене навчили, що навіть муха може стати гибеллю. Я ніколи не боявся гробу й жадав узяти максимум... Жага помсти тліла, бо не давав їй «померти». Час для розмови настане...
Скиглення застало мене зненацька, коли майже дібрався до дверей. Невеличкий чорний клубочок сидів коло клумби, де були квіти, тремтячи від холоду. Тварини завжди були краще людей. Вони не вміють брехати. Ці створіння показують лише свою справжню сутність. Я навіть не думав, а просто взяв його на руки. Волога морда уткнулася в передпліччя, обіймаючи лапами мою руку. На його шиї був тугий нашийник, а на спині – рани... Люди не заслуговують на тварин...
— Ти в безпеці, друже, — прошепотів йому, заносячи до будинку.
Яромира швидко взяла рушника, а її фіолетові очі були прикуті до чорного малого. Погляд дивачки ковзав між мною та цуценям.
— Його викинули, — суворо сказав.
— Чому? — запитала.
— Бо якісь бовдури вирішили, що він – циркова лялька, яка виконуватиме команди, блядь. Бачиш? — повернув малого до неї. — Його били, — собача трусилось, але мовчало.
— У тебе є аптечка? — звела брови.
— Звичайної? Ні. Моя? Так, — показав пальцем на шухляду з чорною ручкою.
— Що за... — мої губи трохи розтягнулися в хитрій посмішці, бо я знав, що здивую її.
— Цікавий арсенал? — спитав дівчину.
— Мені подобається те, що вони чисті, — вона стала на коліна, аби обличчя порівнялось із цуценям.
— Я, може, і вбиваю, але полюбляю чистоту, — моя гостя нахиляє голову, аби краще роздивитися мене.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Брудна чистота #4 циклу «Некровні звʼязки»
General Fiction4 книга циклу «Некровні звʼязки». Події, як дізнаємося, розпочалися ще за декілька місяців до перемоги Каетані над Мончині. Але основний сюжет буде розпочато з моменту спокою та тиші. Книга про мафію та кров, пристрасть та непорозуміння, таємниці...
