Брудна чистота #4 циклу «Некровні звʼязки»

Розділ 10. Даміан

У болю будинок хиткий, бо живе в розломах душі.

Величезний будинок, де була купа натовпу. Багато нових пик, які не знаю, поверталися до Яромири та кивали, виказуючи свою пошану. Я був здивований. Ні, трясця, я був затоптаний у лайно її високими шпильками, які вистукували мій похоронний марш. На ній було занадто ідеальне плаття. Вона усміхалася занадто красиво. Вона виглядала занадто чистою та свіжою краплиною гірського водоспаду серед чорного лісу. Я владно поклав руки на тонку талію, а дикий струм, від тертя нашої шкіри, дібрався аж до волосяних цибулин. Мої очі знайшли місце «з'єднання», щоб перевірити, не залишив я там багряні сліди чужої крові... Мені чомусь здавалося, що своїми руками продираюсь до дівочої душі, залишаючи там бруд... Кляті думки.

— Оце ти щасливчик... — прошепотів поруч мужик, дивлячись на неї.

— Іди нахуй, — відповів йому.

— Ти ж відірвав шматок Раю, чуваче, — не закривав свого гнилого рота.

— Ти знаєш, хто я? — кинув фразу, але повернувся до пірата.

Я був вищий на добрих сантиметрів 40. Розправивши плечі, опустив погляд донизу. У темних очах бачив майже мертві нейрони, яка намагались поєднатись, утворюючи думку.

— Нев'їбенний мафіозник? — я лише закрив очі.

— Типу того, — сказав і відійшов. Я вже міг би четвертувати його, а потім випити келих, щоб із пошаною віддати душу бовдура черв'якам. Інколи пояснювати щось дурню – дурість. 

Я швидко провів перемови з нашими знайомими, сказав комплімент Антеї, яка виглядала чудово. Лука розігнав людей. Не спеціально. Як тільки він став біля стіни, то на периметрі не було нікого, окрім мене та Теї, що була дещо стурбованою. Кирилло усміхався гостям, а потім також підійшов до нас.

— Молода, — хрипко сказав Лука.

— Мовчіть, бляха, — чоловік взяв келих та за один раз випив його.

— Хіба в тебе не було вибору? — Галло підійшов ближче, щоб ніхто не почув нас.

— Ця маленька панянка – кровава та не має будь-якої совісті, не те, що сам маю її, але... Отже, в ній із народження не було моралі. Нехай би брудна... пофіг. Ненормальна піратка, яка керує стадом, — оскалився Кирилло.

— Вихід є звідусіль, — провокую на подальше розкриття таємниць.

— Не тоді, коли клята сучка знайшла моє слабке місце, — видихнув.