Чи гарний мій хлопець актор?

Замкнені двері

Нарешті. Нарешті грьобана школа закінчилась. Я більше не буду бачити ні одного з рил тих аборигенів. Набридли вони мені, в печінках сидять. Занадто правильні, до нудоти. Корчать з себе невинних пухнастих котиків, та при першій кращій можливості роздряпають тобі нутрощі і занесуть інфекцію, від якої прийдеться позбавлятися роками. Ненавиджу.
Скинувши портфель, хлопець сів спиною до стіни та закрий обличчя руками. Головною проблемою для нього зараз стали екзамени. Часу обмаль, а в голові думки про минуле літо. Літо, яке він як можна скоріше хотів би викинути з голови. Спогад за спогадом пролітали перед очима, кожна репліка, кожен доторк, кожен неправильний крок відтворилися у пам'яті..

*****
Закінчення 11 класу, всім було по 16, деякім навіть 17. Однокласники вирішили відсвяткувати завершення навчального року та влаштувати так звану вечірку, але вона була розрахована не тільки на одинадцятикласників, а й на всіх бажаючих їхньої школи, а бажаючих було достатньо. Звісно на вечірці не обійшлось би без алкоголю, як без нього? Це ж підлітки. Багато хто думав, якщо ти напивався до втрати пам'яті, то це дуже круто, таких людей вважали дорослими та сміливими. Краще б я дійсно втратив пам'ять.

Я прийшов у дім, у якому відбувались всі ці події. Це був дім Хьонджіна, мого однокласника. Його батькі дуже гарні та добрі люди, тому дозволяли все своєму синові, тільки б він був щасливий. На годиннику 19:06. Музика, алкоголь, сигарети, погане освітлення, великий будинок з балконом. Що ще потрібно підліткам, щоб відчути свободу та дорослішання? Правильно. Поцілунки, чи щось більше за них. Це так банально та не логічно, бо дорослі не цілуються під впливом алкоголю з першою ліпшою людиною, правда ж? Дивлячись, кого ми називаємо дорослими. Але це неважливо, бо ніяких дорослих в домі точно не було. Тут були дівчата та хлопці, які вперше можуть відчути себе вільними та робити все що завгодно, не думаючи про наслідки... а потрібно було б.

— Джі, чому ти так мало п'єш? Ми закінчили 11 клас!! Ми вже дорослі, а ти ведеш себе як маленький, чи ти боїшся не витримати та обригати всю вбиральню?Ахахахха, — з сміхом говорила моя подруга Дохі. Важко її засудити за ці слова, її можно зрозуміти, вперше звільнилась від батьківського контролю, хочеться спробувати все, і звісно ж не одній, а в компанії кращого друга.
— Добре, наливай ще, — зціпивши зуби сказав я. Не хочеться мені сваритися з нею, вона сьогодні така весела, не пам'ятаю, коли в останнє бачив її такою усміхненою.. Тепер прийшлось запам'ятати.
Мені налили повний стакан якоїсь випивки, я навіть не знав що то, але коли спробув, смак мене приємно здивув, тому я без роздумів випив все залпом під звуки плескаючих долонь присутніх. Невже вони аж так хотіли мене споїти?
— Супер! Якщо всі випили, то може зіграємо в гру? - хитро оглядаючи всіх і затримавши погляд на мені промовив Фелікс.
Фелікс був моїм другом, якщо це можно так назвати. Він завжди шуткував наді мною, підколював та виставляв телепнем, але я ніколи не тримав на нього образу, адже це все були лише жарти... напевно, я на це сподівався.
— Що за гра ? - підхопив Хьонджін, — якщо знову правда чи дія, то я пас. На такі тупі питання як: «хто тобі подобається» я відповідати манав, ми що, в дитсадочку? — склавши руки  на грудях обурено казав хлопець. Фелікс чомусь пустив смішок.