Чи гарний мій хлопець актор?

Практика

- Ти впевнений, що робиш зараз правильно? - збентежено озираючись, запитав Синмін. - Він виглядає розбитим.

- Потім. Все потім.. - я чомусь сказав це пошепки.

Як нам це обговорити? Я боюсь сказати щось не те. Я не хочу псувати дружбу, але тільки що.. Я справді зробив йому боляче? Він дивився на мене таким благаючим поглядом..

- Гадаєш, він буде бігати за тобою як собачка? - вигнувши брову, запитав друг. - Вам треба вирішити все. Або ваше спілкування буде втрачено.. Ось, зараз я, - залишивши мене з цими словами, він попрямував до черги за грьобаною булочкою.
Мені погано. Як я повернусь до кімнати? Що мені йому говорити?
«Вибач, це була помилка, я просто був п'яним, тому не втримався перед бажанням»? Але якого чорта взагалі те бажання з'явилось? Відколи це я на нього почав заглядатись? Він милий, його жарти завжди смішні і з ним ніколи не нудно. Цього достатньо, щоб почувати себе поряд з ним комфортно. Але ж не настільки комфортно, щоб переспати з ним, та продовжити спілкуватись, ніби нічого не сталось. Чорт, це був мій перший раз! Що я накоїв?! Можливо, це почалось, коли я перший раз задивився на нього, коли він переодягався? Я ловив себе на думці, що хочу торкнутись його тіла. Він притягував мене.

- Тримай, - повернувся Синмін і протягнув булочку з якоюсь фруктовою начинкою. Від начинки там була тільки назва, я жував тісто, але хоть щось за день з'їм.

- Гадаю, час йти на пару, - глянувши в телефон, сказав я. Телефон. Це ж Хо допоміг з його покупкою. Він справді хороший хлопець, я не хочу з ним сваритись...

****

- Не хочеш зайти до мене? - складаючи речі до портфелю, запитав я хлопця. Він лиш підняв втомлений погляд.

- Боїшся? - нахилив в бік голову.

- Боюся..- я опустив погляд.

Пари закінчились. Перший день пройшов просто жахливо. Все, що я робив - крутив ручку в руках та напрягав мізки, думаючи, що ж робити далі.

- Пішли, - видихнув друг. Він найкращий! Ми з ним знайомі всього два дні, а він мені вже так допомагає.

- Ойй, а куди це ви? - до нас підійшли Чонін та Джійон.

- До мене, - неохоче відповів я.

- Ми з вами! - очі дівчини засвітились.

- Добре. - після цих слів Синмін здивовано глянув на мене. Ну а що? Чим більше людей, тим більша вірогідність того, що ми з Мінхо не будемо говорити. Хоча мені не дуже подобалось те, як зраділа Джійон.