Древо Шенці завжди було центром буття для Народу Землі. Воно живить тутешні води та землю, завдяки йому все живе. Але разом з цим воно несе й смерть. Ніщо не може існувати без протилежностей.
– Твоя доля – спостерігати, щоб існував баланс протилежностей.
Ще зовсім мала дівчинка уважно вбирала в себе настанови від попереднього Хранителя. Йому вже минуло чимало років, втім те, що його час спливає не показано ні наявністю зморшок, ні поганим здоров'ям. Коли народжується новий Хранитель, попередньому час зникнути, померти, або як вони самі кажуть – знову стати єдиним з Древом.
– А як зрозуміти, де саме виникає дисбаланс? – запитала маленька Хранителька. – Територія така велика...
– Твій народ, – відповів Хранитель, торкнувшись долонею її маківки та повернув туди, де поза храмом простягалися родючі землі, – ось твої очі. Ти зрозумієш все сама, але нізащо не дай одному зі своїх головних органів зникнути.
⊹──⊱✠⊰──⊹
Хлопець сказав, що хоче допомогти. Що не згоден з політикою своєї країни, яка спричинила руйнування на території її дому. А ще те, що відведе її назад. Туди, де справжнє місце Хранительки.
Вона думала над цим цілу ніч, коли помічала поруч рух сплячого хлопця і коли він раз у раз прокидався, реагуючи на звуки навколо. Якби не виснаження, вона б спробувала втекти, але незнання шляху також зупиняло від цього. Залишалося тільки сподіватися, що їх не спіймають, помітивши зникнення Хранительки.
– Поїж.
Хлопець простягнув дівчині хліба зі своїх запасів. Вона ж продовжувала дивитися на те, як горить її одяг у вогнищі, яке він розвів пізніше на світанку. Замість тих обірваних та заплямованих колись білих тканин тіло Хранительки тепер закривало чисте та цільне вбрання. Завелике для її фігури, і попри небажання торкатися, Хранителька все ж дала хлопцеві підв'язати на ній одяг.
Відчуття полум'я після стількох місяців в оточенні сирого каменю здавалося приємним та потрібним доторком до зголоднілої до цього відчуття шкіри дівчини.
"От би моя плоть могла назавжди згоріти разом з тим ганчір'ям"
З цією думкою вона потягнулася до вогню. Тепло огорнуло тіло, але це був не вогонь, а той, хто смикнув її назад та притиснув до себе за секунду, як пальці торкнулися полум'я. Її супутник подивився на неї з жахом, який миттю змінився полегшенням, варто було їх поглядам зустрітися. Втім, рук від неї так і не забрав. В її ж очах жах так і не розвіявся, а тіло впало у ступор.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Лише одна крапля
FantasyДрево Шенці з давніх-давен було центром існування Народу Землі. Його коріння простягається на сотні кілометрів навколо, живлячи собою місцеві води та ґрунт. І скільки існує древо, стільки існує й народжений з його сили Хранителі, які здатні контролю...
