На все готовий

Частина 17

Вже їдучи додому, Дазай зрозумів, що Чуя везе його кудись не в бік його будинку.

–Чуя, а куди ми їдемо?

–Ми вже майже приїхали.–подивившись на Дазая з усмішкою відповів Накахара.

Дазай взагалі не розумів, чому Чуя не може просто сказати куди вони їдуть, невже так складно сказати?

За десять хвилин машина зупинилася та хлопці з неї вийшли.Стоячи біля машини Дазай почав розглядати, куди ж його привіз Чуя, це був  житловий комплекс?Навіщо?

–Ідемо, тепер ти житимеш тут.–закривши машину Накахара підійшов до Осаму який був трохи здивований (він був вахуї) взяв його за руку і повів до одного з цих високих будинків.–Напевно мені не варто було вирішувати за тебе, де ти житимеш, але я вирішив, що тут живучи зі мною тобі буде краще.

–Почекай, що ти сказав?!–Дазай чекав всього але не цього (тепер точно вахуї).

–Ти чим слухаєш?Я сказав, що ти будеш жити зі мною, ну якщо ти не проти звичайно.–Дазай від цих слів був на сьомому небі.Хлопець в якого він закоханий вже більше семи років,сказав що вони житимуть разом. Ну тут можна померти від щастя(я вже).

–Ти зараз серйозно??

–Так, Дазай, я серйозно.Ти ж не проти?

–Звичайно, ні!! Тільки потрібно речі з моєї квартири забрати.–ну він уже почав думати про переїзд.

–О, ні не треба, я вже забрав Чую(кота) і твої речі, так не думай про це.

–Накахара Чуя, ви ідеальний і не кажіть, що це не так.–Чуя відчиняючи двері закотив очі, все-таки Дазай не зрозумів що Чуя не ідеальний.

Хлопці зайшли до квартири, тут пахло якоюсь корицею.Його квартира дуже простора і світла, меблів не багато але вся вона гармонійна (ну нібито підходить один до одного я не знаю як ще сказати).

–Іди відпочивай, а я тобі щось приготую.

–Я тобі допоможу!!

–Точно не хочеш відпочити?–Дазай подивився на Чую, нібито не розумів, що від нього хочуть.–Добре,я зрозумів.

Накахара стояв і готував їм млинці, поки Осаму стояв ззаду і обіймав його.

–Ще довго? Я їсти хочу.–почувся голос Дазая він шепотів Чує на вухо.

–Ще трохи,Дазай.–Шатен з надутими щоками подивився на Чую в його очах читалося: "Чоловіче, годуйте мене або ж я помру".

Чуя посміхнувся і продовжив готувати, до його ніг прийшов кіт, який мабуть спав, Осаму відразу ж переключився на Чую молодшого.Дазай взяв кота на руки.

–Чуя, тебе не ображав пока мене не було?–Коту не дуже подобалося, коли Дазай тримав його на руках.

–Я котів не ображаю, дубіна,а от ти, відпусти його заради бога.

–Чу, йому все подобається.

–Ага, по ньому прямо видно.–Накахара подивився з якимось жалем на кота, який уже не виривався з обіймів Осаму, мабуть змирився.Дазай відпустив Чую молодшого і той швидко втік.

–Йому явно більше подобаєшся ти.

–Швидше за все тому, що я ахуєний.–з усмішкою на обличчі сказав Чуя.

–І мій.–Дазай підійшов до нього ближче тп погладив по голові тим самим зіпсувавши зачіску.

–Осаму, блять!

Дазай ледве стримуючи легку посмішку та сміх відповідає:

–Що, таке? Що сталося? –сам він розумів, що зіпсував зачіску Накахари, напевно він довго робив укладку,раз вона дотрималася до вечора.

–Ти трапився,йди від гріха подалі.

–А що буде, якщо я не піду?–з цікавістю Дазай поглянув на Чую.
_______________________________________________
Автор живий?..Хотя не важливо, тримайте це, саме це тому, що у автора не вистачило мізків на щось більше та краще.Наступний розділ буде ... я не знаю коли..правда, мені не подобатися цим займатися, але вас порадувати хочеться,тому я цим і займаюсь