My Personal Sun. ~ Михайло Мудрик

One ~ Theresa

Я зайшла до будівлі, опускаючи голову. Знову. Ненавиджу ходити до школи, сидіти за партою, вдавати, що слухаю вчителя, помічати погляди людей, начебто я статуя в музеї. В них немає свого життя? Чому вони взагалі звертають на мене увагу? Ненавиджу, коли вони дивляться.

Зайшовши до класи, я відразу ж пішла сісти за свою передостанню парту, де мене мало хто помічає. Вчителі мене майже не питають, хоча б за це я їм вдячна. Я намагаюся добре вчитися, щоб вони не чіплялися до мене. Я рада, що сиджу одна. Ніхто мені не заважає. Але іноді до мене хтось сідає, коли в нас завдання в парах. Частіше за все я кличу до себе одну однокласницю, з якою я найкраще спілкуюся. Вона єдина, хто не дратує мене тут.

Сьогодні в нас малювання, та я була рада цьому. Це мій улюблений предмет та всі знають, що я в ньому найкраща. Це, мабуть, єдина річ в моєму житті, яка змушує мене вставати зранку. Як би прикро це не звучало. Коли всі зайшли до класи та вчитель почала урок, я зосередилася на її словах. Сьогодні ми закінчуємо наші портрети, які почали майже місяць тому. Насправді, я могла намалювати його за декілька годин але вона хотіла, щоб на кожному уроці ми малювали по-трохи. Ми могли вибрати обличчя будь-якої людини та я вибрала Найла Хорана, тому що я люблю його музику.

— Тессо, як успіхи? Бачу, ти дуже добре справляєшся — вчителька підійшла ближче, посміхаючись, та подивилася на майже закінчену роботу.

— Так, ще трохи залишилося — я також посміхнулася. Вона мені подобається.

— Ти завжди так добре вкладаєш свої почуття в малюнки, я знаю, як тяжко тобі буває. Не бійся просити допомоги, ти знаєш, що в нашій школі є чудові спеціалісти, які можуть допомогти — вона погладила мене по плечу.

— Так, дякую.

Я намагалася не показувати, як сильно мене це роздратувало. Чому люди завжди натякають мені, що я потребую допомоги? Це не так. Зі мною все добре. Чому вони просто не можуть забути про мене? Жінка відійшла від мене та я вирішила заспокоїтися, продовжуючи свою роботу. Через декілька хвилин я почула дзвінок. Я встигла закінчити всі дрібниці та віддала малюнок вчителю.

Я вийшла з класи та попрямувала до столової. Побачивши, як мене кличе до себе Аліна, та сама однокласниця, з якою я полюбляю спілкуватися, я пішла в її сторону. Але як тільки я зробила крок, в мене хтось ввійшов та залишив по собі слід у формі плями на моїй футболці.