Я був дуже радий, що поїхав на екскурсію. Я обожнюю такі речі, тому що що може бути кращим, ніж поводити час з друзями чотири дні підряд, спати в одній кімнаті, або взагалі не спати всю ніч, граючи в ігри? Саме так я завжди уявляв своє життя, коли був маленьким.
Та ще я радий, що Тесса поїхала. Останніми днями перед екскурсією мені з нею було так добре. Ми іноді могли взагалі не розмовляти, але це ніяк не відчувалося некомфортно. Я знаю, що вона тиха та не дуже полюбляє увагу але я маю враження, що зі мною вона інша. Можливо, мені тільки здається, але я не хочу так думати. Я хочу вважати, що мені вона відкривається та дає побачити справжню себе, яка мені дуже подобається.
Після сніданку ми з хлопцями пішли в кімнату, щоб зібратися. Я думав, що ми будемо тут робити та як ми будемо розважатися хоча й розумів, що мені все одно буде дуже добре. Я вже не хочу, щоб це закінчувалося.
— Чого ти постійно з цією Тессою? — запитав Жора.
— Це проблема? — я нахмурив брови.
— Ну, це просто дивно. Ти раніше не приділяв стільки уваги дівчині — він знизив плечима та тоді Сашко пхнув його в плече. — Що? Я кажу, як є.
— Може це тому, що раніше він не зустрічав дівчини, якій би хотів приділяти стільки уваги, йолопе — відповів за мене Зінченко, хитаючи головою.
Його слова змусили мене почервоніти, тому я поспішив опустити голову. Я помітив обличчя Макса, яке було начебто розлюченим. Я не знаю, що між нами сталося, але останнім часом він якось віддалився від мене. Ми тепер рідко спілкуємося наодинці, лише коли всі разом десь сидимо на обіді або просто зустрічаємося з хлопцями. Я завжди боюся запитати його про це тому що мені здається, що він може різко відреагувати на це. Можливо, справа зовсім не в мені.
— Йдемо? — запитав Сашко, коли всі зібралися.
Ми вийшли в коридор та попрямували до нижнього холу, де всі збиралися. Я намагався знайти очима Терезу, але її поки ніде не було. Цікаво, як вона там з подружками спілкується. Чи вони знайшли спільну мову. А що, якщо ні? Може, їй з ними не подобається? Чи я занадто хвилююся щодо цього? Певне, так. Заспокойся, Мишко. Вона вже доросла та вміє розмовляти, якщо їй щось не подобається.
Саме тоді вони вчетверо спустилися та я помітив, що вона сміялася, розмовляючи з однією з дівчат. Бачити це було дуже приємно, я буквально відчув, як посмішка сама з'явилася на обличчі. Я радий, що їй весело. Що вона посміхається та сміється. Це значить, що їй вже не так некомфортно.
ВИ ЧИТАЄТЕ
My Personal Sun. ~ Михайло Мудрик
FanfictionВона була на дні. Ніхто не міг врятувати її. Вона не мала нікого, хто б зробив це. Її життя було таким, відколи батьки померли а друзі відвернулися від неї, тому що їй було тяжко. Вона не вміла контролювати емоції. Вона не знала, як ще тримається. І...