Я відчула його руки на своїй талії, від чого на тілі з'явилися мурахи. Наші очі зустрілися та я навіть не зрозуміла, що взагалі сталося тому що все, що я могла бачити це його очі. Які дивилися глибоко в мої, начебто намагаючись прочитати думки. Я прочистила горло та відсторонилися, опускаючи голову.
— Пробач, я мала бути обережнішою — сказала я сором'язливо.
— Нічого, головне, що ти не покалічилася — почула я його голос.
— Йдемо в номери? — запитала я, відводячи погляд.
— Так, звичайно — він також не дивився на мене.
Ми разом дійшли до кімнат та незручно помахавши один одному востаннє, зачинили двері. Я дозволила собі видихнути та зачинивши очі на секунду я намагалася проаналізувати, що тільки що сталося. Його дотик здавався таким гарячим, таким... Сильним та впевненим. Він навіть не встиг подумати, як вже зловив мене. Я прокручувала цю сцену в голові та не могла припинити. Я втрачаю розум...?
— Що ти там стоїш, Тессо? — я почула голос подруг з-за стіни.
— А? Вже йду! — я намагалася привести себе в порядок.
— Ми тут подумали, що було б круто заграти в правду чи дію сьогодні ввечері. Що думаєш? — посміхнулася Аліна.
— Ну... Чому б ні. Але грати учотирьох не дуже цікаво — відповіла я, падаючи на ліжко.
— Саме тому ми запрошуємо хлопців! — продовжила вона та я різко відчинила очі.
— Що ти сказала?! — я вскочила з ліжка.
— Що чула! Ми будемо грати з хлопцями з сусідньої кімнати, я вже все владнала — вона таємничо посміхнулася.
— Не можу дочекатися — сакрастично сказала я, падаючи назад на ліжко.
І чого мені чекати від цієї гри?! Та ще й з хлопцями. Це буде занадто незручно, мені здається. Там ще й буде Мишко... Просто супер! Невдовзі вчителька сказала, що ми збираємося знову гуляти та по дорозі можемо знайти в якийсь магазин. Дівчата відразу побігли збиратися, почувши слово «магазин». Я лише закотила очі але також встала з ліжка, щоб поправити зачіску. Вставши перед дзеркалом в ванній кімнаті, я дивилася на своє розпатлане волосся та не могла зрозуміти, що хочу з ним зробити. Можливо, мені краще заколоти його якось? Чи зробити хвіст? Або просто залишити так?
ВИ ЧИТАЄТЕ
My Personal Sun. ~ Михайло Мудрик
Fiksi PenggemarВона була на дні. Ніхто не міг врятувати її. Вона не мала нікого, хто б зробив це. Її життя було таким, відколи батьки померли а друзі відвернулися від неї, тому що їй було тяжко. Вона не вміла контролювати емоції. Вона не знала, як ще тримається. І...