МІЙ ЧОЛОВІК ЗА КОНТРАКТОМ

24

«Істина полягає в тому, що не дивлячись на важкі випробування, ми перемогли»

Кінцівки моїх пальців поколювали, а долоні потіли. Мені страшно. Я знову один на один з Алексом і немає нікого, хто може допомогти мені.

— Куди ж поділася твою хоробрість? — чоловік повільно підходив до мене. — У минулий раз ти була так хоробра, така впевнена у собі, що ж сталося зараз?

— Звідки в тебе ключі від моєї квартири? — мій голос тремтить.

— Зробив дублікат..знав, що він мені знадобиться.

— І що ж ти хочеш від мене? — я повільно відходжу назад, хоча й прекрасно розумію, що тікати мені нема куди.

— Через тебе… мій батько відмовився від мене! Сказав, що я не його син, адже його син не вдарив би жінку..

— В чому ж моя вина? Ти вдарив мене, а не я тебе!

— Ти мене спровокувала!

— Яким же чином я це зробила?

— Ти винна в тому, що сталося!

— І чому ж я винна? Що такого я зробила?!

— Ти знаєш!

— Ні, не знаю! — ми говорили на підвищених тонах, я дуже сподіваюся, що сусіди почують і хоча б подзвонять у поліцію. — До дня весілля, я навіть не знала, що ти не кохаєш мене! Я вірила в те, що ми будемо разом, навіть після того, як ти вдарив мене!

— Годі виставляти себе в ролі жертви!

З мене вирвався сухий смішок, я правда не розумію у чому моя вина.

— Але я і є жертва, Алекс!

— Чорт! — я відчула як моя щока почала пекти, він вдарив мене. — Тобі краще стулити пельку, люба.. інакше..

— Інакше що? Вб'єш мене?

— Будеш лежати в могилі поряд з батьком, якого так “любиш”!

— Невже… ти його вбив? — мої ноги стали ватні, якби не стіна позаду мене, я б вже була на підлозі.

— Сам винний, старий придурок!

— Чорт, Алексе! — я дивилася йому в очі, відчуття страху посилювалося. — Ти вбив людину…

— Твоє базікання, бісить мене! — схопив мене за волосся, я вчепилася в його руку, щоб зменшити біль, але це не допомогло. — Пішла від мене до мільйонера? Це ти даремно зробила, Абігейл!