МІЙ ЧОЛОВІК ЗА КОНТРАКТОМ

25

«Мета нашого життя — бути щасливими»

Це була жахлива ідея покликати їх до будинку. Потрібно було спочатку помирити цю парочку, або дати розібратися подалі від будинку.

— Люба, — увійшов до кімнати, — Ти як?

— Всі пішли? — киває. — Я в порядку, засмучена, але це з часом пройде.

— Мама була щаслива, — сідає на ліжко.

— Мені дуже шкода, що я не змогла нормально усім розповісти про вагітність…це мав бути особливий вечір.

— Я був дуже суворий до цієї парочки, найближчим часом вони прийдуть вибачатися перед тобою.

— І перед тобою, — сідаю ближче до Тайлера. — Для тебе так само зіпсований вечір, як і для мене.

— Ти права, я засмучений не менше за тебе.

— Я знала, що Стейсі запальна, але ж не настільки!

— Тобі не можна нервувати, давай забудемо за цю божевільну парочку і ляжемо спати.

— Так, нам краще раніше лягти спати, завтра ще у відділок їхати.

— Нам обов'язково їхати?

— Тайлер, я жертва нападу, — дивлюся на нього примружив очі, — Як ти думаєш, потрібно їхати чи ні?

— В тому і справа, що ти жертва! Чому жертва має їхати давати свідчення? Їм замало відео з камери відеоспостереження?

— Годі бурчати і лягає до мене, — сьогодні ми будемо спати у моєму ліжку.

— Йду вже, — вимкнув світло і через секунду десять я відчула як холодне тіло Тайлера притиснуло мене до себе.

— Ти холодний!

— Тому що, ти маєш зігріти мене.

— Справді? — обійняла чоловіка за талію.

— На добраніч, люба.

— На добраніч.

Зранку в нас не було часу навіть на сніданок, довелося відразу їхати у відділок. Найменше я хотіла бачити Алекса, сподіваюся і не побачу.

— Нервуєш? — ми заходимо до відділку, Тайлер тримає мене за руку.

— Не дуже сильно, але так, — стискаю його долоню трохи сильніше.

Нас зустрічає ніхто інший, як детектив Моріс.

— Йдіть за мною, місіс Роуз.