МІЙ ЧОЛОВІК ЗА КОНТРАКТОМ

26

«Але ж випадкових зустрічей не буває … Це або випробування … або покарання … або подарунок долі.»

Стейсі

Абігейл для мене дорожча, ніж моя гордість, тож я переступила через неї і поговорила з Ітаном. Гадаю сам чоловік також був не в захваті від того, що Тайлер ображається на нього. Тому нам вдалося дійти згоди і влаштувати вибачення перед ними.

Абі більше не злиться на мене і це прекрасно, я зі спокійною душею можу повертатися до своєї квартири.

Ітан йшов позаду, чому він йде за мною? Його машина була припаркована біля будинку Тайлера.

— Навіщо йдеш за мною? — зупиняюся.

— Я йду на зупинку, а не за тобою.

— Раптом ти забув, то я нагадаю — в тебе є машина, Ітане. — схрещую руки на грудях.

— Там немає бензину, я забув заїхати на заправку, — проходить повз мене і тепер він попереду.

— Зрозуміло.

В чому його проблема? Такий пихатий, аж бісить. Сподіваюся його донька не така, як він.

На зупинці нікого не було, воно й не дивно, вже досить пізня година, ніхто не їздить у такий час. Довго автобус чекати не довелося і це чудово, я так втомилася за цей день, хочу скоріше опинитися у теплому ліжечку і міцно заснути. Приклавши проїзну картку до валідатора я пройшла у салон.

— Скільки коштує проїзд?

— Юначе, тільки проїзна картка, — водії показує Ітану на валідатор.

— А звичайною карткою можна?

— Ні, лише проїзна, — Ітан розгубився, — Немає карти, то виходь!

Який грубий водії, я давно таких не зустрічала.

— Зачекайте, — Ітан зупиняється, — Я заплачу за нього.

Прикладаю ще раз карту до валідатора і жестом показую Ітану зайти в салон.

Ми сідаємо поряд.

— В тебе також є машина, але ти їдеш на автобусі і маєш проїзну картку?

— На машині не завжди зручно їхати до роботи, бувають затори на дорогах, а громадський транспорт їде по спеціальній полосі. — не дивлячись на чоловіка, пояснюю такі елементарні речі.

— Я вже забув коли востаннє їхав у громадському транспорті, — уважно оглядає салон автобуса.