МІЙ ЧОЛОВІК ЗА КОНТРАКТОМ

31

«Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня»

Рік по тому

Стейсі

Діставши свіжоспечені тости, викладаю їх на тарілку, наливаю сік та дістаю з холодильника солодкі та солоні намазки до тостів.
Коли все готово я піднімаюся на другий поверх і заходжу до кімнати, що виглядає як планетарій.
— Сонечко, — проводжу долонею по волоссю дівчинки, — Прокидайся… час йти у садочок.
— Я не хочу.
— А на сніданок твої улюблені тости. — повільно відкриваються оченята і Софія починає посміхатися.
— Мамо, ти така хитра.
— Не можу погодитися з тобою.
— Тато прокинувся?
За півроку життя разом я зрозуміла одне, — Ітан та Софія ненавидять прокидатися рано, їх обох потрібно будити.
— Ні, зараз піду до нього.
— Тоді йди, а я поки що зберуся.
— Волосся не чіпай, я сама заплету тебе, — промовляю перед тим як вийти з кімнати.
— Гаразд.
Прямую в кімнату навпроти. Як і очікувалося, Ітан міцно спить і навіть не думає прокидатися. Підходжу до вікна і розсуваю штори в різні боки.
— Ні, — починає ховатися під ковдру. — Ти жорстока!
— А Софі сказала, що я хитра.
— Тоді, ти жорстока і хитра, Стейсі! — намагаюся відібрати в нього ковдру.
— Якщо ти зараз не встанеш, то запізнишся на роботу! Тайлер не буде постійно пробачати тобі запізнення.
— Встану, якщо поцілуєш мене.
— Ітан, ми вже проходили це, і не один раз! Ми не можемо зупинитися після одного поцілунку.
— На цей раз інакше, — висуває голову з-під ковдри, що мені не вдалося забрати. — Просто легенький чмок..
— Гаразд, — наближаюся до нього і цілую в губи. — Нічого собі, ти справді дотримався свого слова.
— Я б з радістю провів з тобою ще один гарячий ранок, але тоді Тайлер звільнить мене. — повільно встає з ліжка.
— Вірне рішення, — підходжу і обіймаю чоловіка. — Чекаю тебе на кухні, любий.
— Гаразд, я швидко.

За десять хвилин ми вже всі сиділи у кухні за столом, та снідали. Мій мобільний задзвонив, це була Абігейл.
— Привіт, — відповідаю на дзвінок.
— Пам'ятаєш про потрійне побачення?
— Звісно, ти мені тільки адресу напиши.
— Чудово, тоді до вечора. — завершує виклик.
— Ітан, ми про дещо забули.
— Про що?
— Потрійне побачення, — в нього з рук вилітає виделка.
— А казали, що в мене погана пам'ять, — Софія засуджуючи дивилася на нас.
— Я й справді забув, Тайлер казав про це, тиждень тому.
— Вочевидь у нас у всіх погана пам'ять.
— За мене не хвилюйтеся, я можу посидіти з бабусею.
Софія точно розумна не по роках, завжди все розуміє, від неї нічого не приховаєш.
— Аманда давно просила, щоб ми привезли Софі, — погоджується Ітан.
— Тоді завеземо тебе до бабусі, побудеш з нею декілька годин, в потім заберемо тебе.
— Гаразд.

Після сніданку я відвожу Софію до садочка, Ітан їде на роботу, а я повертаюся у будинок. Після звільнення з посади тренера, я зайнялася освітою. Зараз я заочно навчаюся на політолога, Ітан дуже сильно підтримав мене, коли я вирішила піти навчатися, за що я дуже вдячна йому.

Ми так давно не бачилися з Абігейл, вона боїться залишити Анжеліку на хвилину, постійно з нею, як і Тайлер. Це сімейство було не готове до народження дитини, але вони роблять, що можуть, Лоренс допомагає їм. За декілька місяців вони звикнуть і більш спокійно будуть реагувати на донечку.

До вечора я встигла повчитися, відвезти Софі до тітки, та трохи привести себе до ладу. Абігейл скинула мені адресу, я поїду туди сама, а Ітан мене зустріне там, тому що, йому доведеться робити дуже великий гак, якщо він заїде по мене. Машина в мене є, я й сама можу дістатися місця призначення.

Зустріч запланована на сьому вечора, я приїхала за п'ять хвилин до сьомої, машина Ітана вже була на парковці, а він сам стояв біля входу з букетом квітів.
— Чого це він? — сама до себе.
Виходжу з машини і ставлю її на сигналізацію, Ітан помічає мене і йде на зустріч.
— Ти така гарна, — обіймає мене.
— Дякую, — відходить. — Чого раптом квіти купив?
— Хотів зробити тобі приємно, ми так давно нікуди не виходили відпочити. — віддає букет.
— Ти такий милий.
— Абігейл та Тайлера вже всередині.
Ми заходимо до зали, я йду попереду.
— Чому так темно? — я ледве бачу куди йти. — Ти там де?
Зупиняюся і неочікувано вмикається світло та підсвітка, я примружую очі від різкої зміни світла.
— Що відбувається?
Четверо людей тримають табличку з написом:
“Ти вийдеш за мене?”
— Ітан, ми точно туди приїхали? — повертаюся до чоловіка і розумію, що ми точно туди приїхали. — Ітан..
— Моя кохана Стейсі, ти вийдеш за мене? — він стоїть на одному коліні і тримає коробку з каблучкою.
Я геть не очікувала цього, ми жодного разу не говорили про весілля, я й подумати не могла.
— Ні? — розумію, що мовчу досить довго, Ітан почав нервувати.
— Яке ще “ні”? Звісно, що так, дурнику!
— Так!! — Абігейл кричить голосніше за мене в той момент поки Ітан одягає мені каблучку.
— Дякую, — обіймає і цілує мене.
Я чую як Тайлер намагається заспокоїти Абігейл, що танцює від радощів, також чутно сміх Коула та Каролін.
— Я кохаю тебе, — як можна міцніше обіймаю Ітана.
— Я також кохаю тебе, Стейсі.

Дякую, що читали цю історію ෆ⁠╹⁠ ⁠.̮⁠ ⁠╹⁠ෆ
Палко обіймаю кожного ♡♡♡