Поцілунок темряви

Глава 3

     — Розплющ очі, — сказав Князь на вушко.

     Вони опинилися у темній, похмурій кімнаті. У ній пахло вогкістю та пліснявою. Кімната була невелика, на одній зі стін красувалися дві картини в позолочених рамах. Посередині стояв величезний дерев'яний стіл завалений паперами. Решту місця займали високі книжкові стелажі, повністю забиті старими книгами покритими пилюкою. На бетонній підлозі також лежали гори книг, сувої та старовинні манускрипти. Кімнату освітлювали свічки, багато свічок. Вони були скрізь на полицях, на столі, на підлозі, а деякі просто ширяли в повітрі.

     — Де це ми?

     — У мене. — Тільки зараз Князь Темряви відпустив її і сів на край столу. — Це мій робочий кабінет.

     — У тебе тут... — Хесу намагалася підібрати слова, щоб не здатися грубою, — похмуро.

     — Так і має бути. Я ж демон.

     — І смердить вогкістю.

     — Раджу не звертати на це уваги, бо голова розболиться.

     — Навіщо ми тут?

     — Щоб укласти угоду.

     Хесу зовсім на трохи втратила самовладання та контроль над своїм розумом, і ось вона вже тут, щоб укласти угоду з Князем Темряви. Хесу закусила нижню губу, не наважуючись запитати.

     — Що? Досі не впевнена? — ніби прочитавши думки, спитав Техьон.

     — Якщо чесно, то так. Можеш детальніше розповісти про цю угоду.

     — Добре, — він махнув рукою і перед нею з вогню з'явився старовинний злиток. — Це контракт, який ти маєш підписати, якщо згодна віддати мені душу.

     — А що означає "віддати душу"? Я помру?

     — Ні, принаймні зараз чи найближчим часом. Просто душа людини, яка уклала угоду з Сатаною, після смерті потрапляє до Пекла. Незалежно від того робила людина добрі вчинки чи погані. Чи сповідався він, чи ходив до церкви, це все ніщо. Він у будь-якому разі потрапляє до Пекла.

     — І це все? — Хесу з підозрою глянула на нього. Вона не довіряла словам демона. Аж надто все було просто.

     — Ні, ще за умовами контракту, ти віддаси мені найдорожче, що в тебе є.

     — Вибач, що я маю віддати? — перепитала Хесу.