Мені не подобається це місце - Мені не подобаєшся ти

Ми перейшли межу

Після зарядки та сніданку хлопці вирушили до актової зали. Ішов третій тиждень табірної зміни, наближався її кінець, а це означає, що їм потрібно було починати готуватися до прощального концерту. І хоч до нього залишалося трохи більше тижня підготовки, найкращим варіантом було починати готуватися вже зараз.

Чонін відразу визначився зі своєю роллю і почав розучувати пісню, яку він зіграє на гітарі. Чан всіляко намагався довідатися в нього, що ж це буде за пісня, але Ян залишався непохитним. Він лише загадково посміхався і просив вожатого піти, бо "Якщо ви послухаєте її зараз, тоді буде нецікаво". Кріс надув губи, але більше не втручався в підступні плани молодшого.

До речі, про цих двох. Здавалося б, нічого не змінилося, але з'явилися ті самі дотики, що мурашать, почастішали "випадкові" погляди. Але ніби дистанція залишилася все та ж. Чонін не підпускав Крістофера. Чому? Він сам не знав.

Його бентежило все, що з ним пов'язане, але водночас він хотів більшого. Не просто дотиків, а поцілунків і не лише їх. Але навіть думки про таке вводили його в ступор і тому він ховався від старшого, наскільки це було можливо. Сідав у їдальні подалі від нього, не виходив на дискотеки, постійно намагався не залишатися сам і завжди займався чимось, щоб вожатий не зміг прикопатися.

А у Бан Чана ломка. Він уже й доторкнутися до нього не міг. Це маленьке чортеня вічно тікало, а при його сусідах це, як мінімум, дивно. Чан мав гостру необхідність бачити його постійно, перебувати поруч. Але це все одно мало. Ось би знову доторкнутися до цієї ніжної шкіри або хоча б обійняти. Це спочатку. А потім вийде це чудо в якійсь короткій маєчці або облягаючих лосинах і все, тікай з села, Чан. Після такого тільки валити та кохатися всю ніч. Але ні... Ні... Кріс же не педофіл...

- Слухай, ну ти хоча б посоромився. Дивишся на нього постійно, ніби з'їсти поглядом намагаєшся. - хмикнув Джисон, коли вони сиділи в їдальні за столиком вожатих.

- Точно-точно. - засміявся Мінхо. - Слухай, а ви що так і після того випадку в лісі не цвірінькали?

- Я тебе зараз як цвірінькну цією ложкою по черепу, що зірочки перед очима засяють. - насупився Крістофер, викликавши в Хана тихий сміх.

- Ага. Мені так страшно, просто жах. - хихикнув Лі. - Ти так і не відповів на моє запитання. У вас нічого не було?